Бронхіальна астма клініка діагностика
Бронхіальна астма — це хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, яке проявляється нападами задишки з кашлем, що часто закінчуються нападами задухи.
За статистикою ВООЗ кількість пацієнтів з бронхіальною астмою становить від 4 до 10% населення Землі.
Причини виникнення бронхіальної астми
• спадкова схильність;
• чинники з групи професійних шкідливостей;
• хронічний бронхіт та інфекції;
• якість вдихуваного повітря та екологічна обстановка;
• куріння;
• астма від пилу;
• деякі лікарські препарати.
Хронічне запалення, яке спостерігається у хворих на бронхіальну астму, робить дихальні шляхи чутливими до алергенів, хімічних подразників, тютюнового диму і т.д. При їх дії виникають набряк та спазм бронхів. У цей момент бронхіальний слиз виробляється у великій кількості, що ускладнює нормальне проходження повітря по дихальних шляхах під час дихання.
Класифікація бронхіальної астми
1. По причині:
• алергічна;
• неалергічна;
• змішана;
• неуточненої етіології.
2. За ступенем тяжкості:
• інтермітуюча (епізодична);
• персистуюча легкого ступеня тяжкості;
• персистуюча середнього ступеня тяжкості;
• персистуюча тяжкого ступеня тяжкості.
3. Станом на даний момент:
• загострення;
• ремісія;
• нестабільна ремісія;
• стабільна ремісія.
4. За рівнем контролю:
• контрольована;
• частково контрольована;
• неконтрольована.
Особливі форми бронхіальної астми
1. Атопічна бронхіальна астма (розвивається на тлі спадкового чинника).
2. Аспіринова бронхіальна астма (входить в аспіринову тріаду; пов’язана з особливою непереносимістю аспірину і багатьох інших протизапальних препаратів).
3. Рефлюкс-індукована бронхіальна астма (розвивається на тлі гастроезофагеального рефлюксу (ГЕР), або потрапляння в дихальні шляхи (просвіт бронхіального дерева) вмісту шлунка).
4. Бронхіальна астма фізичного зусилля (хвороба розвивається на тлі фізичної активності, в основному після 5-10 хвилин руху/роботи; особливо напади активізуються після роботи на холодному повітрі; супроводжується переважно кашлем, який самостійно проходить через 30-45 хвилин).
5. Професійна астма (через роботу в забруднених місцях, або ж при роботі з речовинами, що мають сильний хімічний запах/випаровування).
6. Кашльова форма астми (характеризується особливим клінічним перебігом — присутній тільки кашель, інші симптоми відсутні, або ж присутні мінімально).
Клінічний перебіг бронхіальної астми
Перші симптоми бронхіальної астми:
• задишка, особливо після фізичного навантаження;
• почуття закладеності в грудях, задуха;
• кашель, спочатку сухий, далі з прозорою мокротою;
• чхання;
• прискорене поверхневе дихання з почуттям складності видиху;
• хрипіння при диханні, зі свистом;
• кропив’янка;
• ортопное (вимушене положення, коли хворий, сидячи на ліжку або на стільці, міцно за нього тримається, ноги спущені на підлогу, таким чином йому простіше зробити повний видих).
Додаткові симптоми бронхіальної астми:
• загальна слабкість, нездужання;
• порушення ритму роботи серця (тахікардія) — пульс під час хвороби знаходиться в межах до 90 уд./хв., а під час нападу збільшується до 130 уд./хв.;
• хрипіння при диханні, зі свистом;
• почуття закладеності в грудях, задуха;
• головний біль, запаморочення;
• біль в нижній частині грудної клітини (при тривалих нападах).
Симптоми при тяжкому перебігу захворювання:
• акроціаноз та дифузна синюшність шкіри;
• збільшення серця;
• ознаки емфіземи легенів — збільшення грудної клітки, ослаблення дихання;
• патологічні зміни в структурі нігтьової пластини — нігті тріскаються;
• сонливість;
• розвиток другорядних захворювань — дерматити, екзема, псоріаз, нежить (риніт).
Діагностика бронхіальної астми
• збір анамнезу;
• фізичне обстеження;
• спірометрія (дослідження функції зовнішнього дихання) — ОФВ1 (об’єм форсованого видиху за 1 секунду), ПШВ (пікова швидкість видиху), ФЖЄЛ (форсована життєва ємність легенів);
• дихальні проби з бронходилятаторами;
• дослідження на наявність в мокроті (бронхіальному секреті) і крові еозинофілів, кристалів Шарко-Лейдена та спіралі Куршмана;
• встановлення алергологічного статусу (шкірні, кон’юнктивальні, інгаляційні та назальні проби, визначення загального та специфічного IgE, радіоалергосорбентний тест);
• рентгенографія грудної клітки;
• комп’ютерна томографія;
• ЕКГ;
• добова pH-метрія при підозрі на рефлюксну природу бронхіальної астми;
• тест з 8 хвилинним бігом.
Диференціальна діагностика бронхіальної астми проводиться з:
• ХОЗЛ (хронічними обструктивними захворюваннями легень);
• синдромальним бронхоспастичним синдромом при ДХСТ (дифузні хвороби сполучної тканини), васкулітах;
• трахеобронхиальною дискінезією (клапанна обструкція бронхів);
• ТЕЛА (тромбоемболія легеневої артерії) дрібних гілок;
• кардіальною астмою;
• бронхогенним раком;
• інтерстиціальним фіброзом легенів;
• бронхолегеневим аспергільозом;
• іншими захворюваннями, зумовленими внутрішньоструктурною патологією (круп, дифтерія); обструкцією верхніх дихальних шляхів (чужорідне тіло, ларингоспазм, стеноз бронха, параліч голосових зв’язок) і нижніх дихальних шляхів (аспірація, істеричний напад); зовнішнім здавленням (пухлина середостіння, заглотковий абсцес); внутрібронхіальною аспірацією (чужорідні тіла), дегенеративними захворюваннями (саркоїдоз внаслідок утворення ендобронхіальних гранулем, пухлина).
Лікування бронхіальної астми
Медикаментозне лікування
Базисна терапія бронхіальної астми впливає на механізм захворювання, вона дозволяє його контролювати. До препаратів базисної терапії відносять: глюкокортикоїди (в т.ч. інгаляційні), кромони, антагоністи лейкотрієнових рецепторів та моноклональні антитіла.
Симптоматична терапія дозволяє впливати на гладку мускулатуру бронхіального дерева, а також знімати напади астми. До препаратів симптоматичної терапії відносять бронходилятатори: β2-адреноміметики та ксантіни.
Необхідні дозування та послідовність прийому ліків визначаються виключно лікарем. Самостійна корекція доз неприпустима. Хворі на бронхіальну астму зобов’язані при собі мати препарат швидкого реагування.
Кожен пацієнт повинен пам’ятати, що використання швидкодіючих інгаляторів більше 4-х разів на добу — неприпустимо. Зворотнє може викликати важкий напад задухи — астматичний статус.
Якщо хворий помітив зниження ефекту від призначених лікарем препаратів, необхідно терміново навідатися до лікарні.
Немедикаментозне лікування
1. Фізіотерапія (електрофорез, індуктотермія, вплив ультразвуком, ампліпульс, ультрафіолетове опромінення).
2. Гіпербарична оксигенація, лазерне або ультрафіолетове опромінення крові.
3. Еферентні методи (гемосорбція, плазмаферез, плазмацитоферез, засновані на пропусканні крові через спеціальні пристосування з метою зміни її якісного складу).
4. Спелеотерапія
Ефект спелеотерапії пов’язаний з особливою взаємодією частинок солі (сухого аерозолю хлориду натрію) з поверхнею дихальних шляхів. При цьому зменшуються або зникають напади задухи, нормалізуються показники імунітету, полегшується відходження мокроти.
Згідно зі статистикою спелеотерапія дозволяє поліпшити стан: при бронхіальній астмі легкого перебігу — в 99%, при бронхіальній астмі середньої тяжкості — в 82%, при тяжкому перебігу — в 42,8% випадкiв. У переважної більшості, що пройшли спелеотерапію, стійкий позитивний ефект зберігається від 1 року і більше.
5. Респіраторная терапія
Позитивну дію затримок дихання на перебіг цілого ряду захворювань було помічено ще в давнину. Для хворих на бронхіальну астму розроблено велику кількість гіповентиляційних вправ, за допомогою яких можна ліквідувати легкі та середні за важкістю напади утрудненого дихання або нав’язливого сухого кашлю.
6. Фітотерапія
Для лікування бронхіальної астми широко застосовується цілий ряд лікарських рослин: чебрець, соснові бруньки, мати-й-мачуха звичайна, оман високий, дягель лікарський, материнка звичайна, першоцвіт лікарський, подорожник великий.
7. Дієта
Правильне харчування відноситься до одного з базових елементів в боротьбі з бронхіальною астмою.
Профілактика виникнення бронхіальної астми
1. Своєчасне лікування всіх захворювань хронічного характеру верхніх та нижніх дихальних шляхів.
2. Відмова від куріння.
3. Дотримання певної дієти.
4. Здоровий спосіб життя.
5. Уникнення контакту з подразниками (накурені, погано провітрені, запилені місця).
6. Постійний контроль за станом організму при наявності профшкідливості.
Прогноз при бронхіальнiй астмi
В цілому захворювання є хронічним та повільно прогресуючим, адекватне лікування може повністю усувати симптоми, але не впливає на причину їх виникнення. Прогноз для життя та працездатності при своєчасній діагностиці та адекватній терапії умовно сприятливий. Періоди ремісії можуть тривати протягом декількох років.
Источник
Переваги діагностики та лікування бронхіальної астми в Універсальній клініці «Оберіг»
- Дитячий алергоцентр для лікування маленьких пацієнтів з алергічною бронхіальною астмою.
- Спеціалізована Клініка кашлю, де ви можете встановити справжню причину своїх симптомів.
- Використання бронхолітичного тесту при спірометрії, який є обов’язковою умовою правильної діагностики при підозрі на бронхіальну астму.
- Можливості для проведення додаткових обстежень – рентгенографії грудної клітки, алергічних проб, лабораторних досліджень і т.д.
Бронхіальна астма – це захворювання, яке супроводжується звуженням і набряком дихальних шляхів з виділенням густого слизу. Вона викликає напади задухи, задишку, кашель, свистячі хрипи в грудях. Бронхіальна астма – одне з найбільш поширених захворювань серед дітей.
Інколи бронхіальна астма викликає невеликий дискомфорт. Але у деяких людей захворювання значно погіршує якість життя і може призвести до небезпечного для життя астматичного нападу.
Бронхіальна астма – це хронічне захворювання. Але можна тримати її симптоми під контролем. Перебіг астми з часом змінюється, тому необхідно регулярно відвідувати лікаря, корегуючи лікування. Нейтрофільну (інфекційно-залежну) форму астми діти часто можуть «перерости».
Симптоми бронхіальної астми
Бронхіальна астма проявляється по-різному. Симптоми можуть турбувати періодично або постійно. Вони включають напади задухи, задишку, сухий і надривний кашель, свистячі хрипи при видиху, біль в грудях.
Окремо виділяють кашльову форму захворювання, коли спостерігається тільки кашель з невеликим виділенням мокроти. Кашель часто посилюється вночі, а вдень – відступає.
Зазвичай напад виникає під впливом певних тригерів. В більшості випадків він розвивається протягом декількох днів, але бувають і неочікувані, сильні напади. Між періодами загострень пацієнт почувається задовільно.
Причини бронхіальної астми
Вчені поки не можуть відповісти, чому одні люди страждають на бронхіальну астму, а інші – ні. Вірогідніше за все, це пояснюється комбінацією генетичної схильності та факторів навколишнього середовища. Ризик підвищений у людей, які мають близьких родичів, які страждають на астму. Захворювання часто поєднується з алергічним ринітом або атопічним дерматитом.
Бронхіальна астма «запускається» рядом різноманітних тригерів. Захворювання може мати алергічну (еозинофільну) або інфекційну (нейтрофільну) форму. Алергічна астма виникає як реакція на частинки алергенів в повітрі, яке вдихається, – пилок рослин, лупа тварин, пилові кліщі та ін.
Астма може розвиватись під впливом трудових умов людини, якщо вона змушена контактувати з хімічними речовинами і пилом за родом своєї діяльності. Окремо виділяють бронхіальну астму, яка розвивається виключно під час або після фізичної активності, особливо – при вдиханні холодного і сухого повітря.
Бронхіальна астма може виникнути після перенесеного гострого респіраторного захворювання (звичайної застуди). Захворюванню сприяє забруднення повітря, в тому числі, тютюновим димом. Причиною бронхіальної астми інколи бувають розповсюджені ліки – бетаблокатори, аспірин, ібупрофен, напроксен.
Діагностика бронхіальної астми
Якщо ви підозрюєте, що у вас – бронхіальна астма, обов’язково зверніться до лікаря. Ранній початок лікування попереджає пошкодження дихальної системи і погіршення вашого стану. В діагностиці бронхіальної астми використовуються методи, які оцінюють функцію легень.
Спірометрія вимірює швидкість руху і об’єм повітря, що видихається. Особливістю бронхіальної астми є зворотність звуження дихальних шляхів. Щоб оцінити цей параметр, спірометрію проводять з використанням препаратів, які розширюють бронхи (бронхолітичний тест). Це дозволяє відрізнити бронхіальну астму від інших захворювань, наприклад, хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ), бронхіту.
Також використовується пікфлоуметрія. Метод вимірює пікову швидкість повітря при форсованому видиху. Даний показник можна оцінити і при спірометрії. Але особливість пікфлоуметрії полягає в тому, що вона проводиться пацієнтом самостійно. Пікфлоуметр – це невеликий портативний пристрій. Багаторазові вимірювання дозволяють проводити постійний моніторинг і складати графік змін.
Додатково лікар може призначити рентгенографію органів грудної клітки, алергічні проби для визначення алергенів, а також гастроскопію, оскільки бронхіальна астма може бути пов’язана з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, при якій вміст шлунку потрапляє в стравохід.
Лікування бронхіальної астми
Перш за все, пацієнту рекомендують уникати тригерів. При підборі лікування лікар враховує багато факторів, в тому числі, вік пацієнта, симптоми бронхіальної астми і т.д. Мета терапії – досягнути гарного самопочуття при мінімальній дозі ліків.
Лікування бронхіальної астми включає дві складові. По-перше, пацієнт щоденно приймає препарати, які утримують симптоми під контролем і попереджають напади, зменшуючи запалення в дихальних шляхах (інгаляційні глюкокортикостероїди, антилейкотрієнові препарати та ін.).
По-друге, під час загострення використовує інгалятори для швидкого полегшення стану, наприклад, такі, які містять сальбутамол. Вони розширюють бронхи і відновлюють нормальне дихання.
Необхідно слідкувати за тим, скільки разів на тиждень ви змушені звертатись за допомогою інгалятора. Якщо вам доводиться це робити частіше, ніж було рекомендовано, варто проконсультуватись зі своїм лікуючим лікарем. Можливо, потрібно відкоригувати лікування для контролю над симптомами.
При алергічній формі бронхіальної астми може використовуватись імунотерапія. В організм вводяться малі дози алергенів за допомогою ін’єкцій або таблеток, які «привчають» імунну систему правильно на них реагувати. Імунотерапія вимагає тривалого часу, але позбавляє від необхідності прийому протиалергічних препаратів в майбутньому.
Здоровий спосіб життя особливо важливий для пацієнтів з бронхіальною астмою. Цей діагноз не означає, що потрібно уникати фізичної активності. При необхідності можна «підстрахуватися» за допомогою лікарських засобів, призначених лікарем. Регулярні вправи зміцнюють легені та серце, що допомагає полегшити симптоматику бронхіальної астми. Крім того, вони дозволяють зберігати здорову вагу, що також дуже важливо при даному захворюванні.
Якщо у вас спостерігається кашель, напади задухи, звертайтесь до спеціалістів Універсальної клініки «Оберіг». Правильне лікування повертає якість життя! Телефонуйте за номерами:
(044) 521 30 03
(099) 521 30 03
(073) 521 30 03
Источник
Бронхіальна астма – це хронічне неінфекційне захворювання дихальних шляхів запального характеру. Хронічні запальні процеси в органах дихання ведуть до їх гіперактивності, в результаті якої при контакті з алергенами або подразниками, миттєво розвивається обструкція бронхів, що обмежує швидкість потоку повітря і викликає задуху. Приступ бронхіальної астми часто розвивається після провісників і характеризується коротким різким вдихом і гучним тривалим видихом. Зазвичай він супроводжується кашлем з в’язким мокротинням і гучними свистячими хрипами. Бронхіальна астма може привести до розвитку емфіземи легенів і легеневого серця, виникнення астматичного статусу.
За останні два десятки років захворюваність по бронхіальній астмі зросла, і на сьогоднішній день в світі близько 300 мільйонів людей, які страждають нею. Це одне з найпоширеніших хронічних захворювань, з яким піддаються всі люди, незалежно від статі і віку. Смертність серед хворих на бронхіальну астму досить висока. Той факт, що в останні двадцять років захворюваність на бронхіальну астму у дітей стає дедалі більше, робить бронхіальну астму не просто хворобою, а соціальною проблемою, на боротьбу з якою прямує максимум сил.
Бронхіальна астма – це хронічне неінфекційне захворювання дихальних шляхів запального характеру. Хронічні запальні процеси в органах дихання ведуть до їх гіперактивності, в результаті якої при контакті з алергенами або подразниками, миттєво розвивається обструкція бронхів, що обмежує швидкість потоку повітря і викликає задуху.
Бронхіальна астма – вирок чи стиль життя?
Напади задухи спостерігаються з різною періодичністю, але навіть в стадії ремісії запальний процес в дихальних шляхах зберігається. В основі порушення прохідності потоку повітря, при бронхіальній астмі лежать такі компоненти:
- обструкція дихальних шляхів через спазми гладкої мускулатури бронхів або внаслідок набряку їх слизової оболонки.
- закупорка бронхів секретом підслизових залоз дихальних шляхів через їх гіперфункції.
- заміщення м’язової тканини бронхів на сполучну при тривалому перебігу захворювання, через що виникають склеротичні зміни в стінці бронхів.
Незважаючи на складність, бронхіальна астма добре піддається лікуванню, завдяки якому можна домогтися стійкої і тривалої ремісії. Постійний контроль над своїм станом дозволяє пацієнтам повністю запобігти настанню нападів ядухи, знизити або виключити прийом препаратів для купірування нападів, а так само вести активний спосіб життя. Це допомагає підтримати функції легенів і повністю виключити ризик ускладнень.
Найбільш небезпечним провокуючим фактором для розвитку бронхіальної астми є екзогенні алергени, лабораторні тести на які підтверджують високий рівень чутливості у хворих на бронхіальну астму та у осіб, які входять до групи ризику.
Найпоширенішими алергенами є побутові алергени – це домашня і книжковий пил, корм для акваріумних рибок і лупа тварин, алергени рослинного походження і харчові алергени, які ще називають нутритивная. У 20-40% хворих на бронхіальну астму виявляється подібна реакція на лікарські препарати, а у 2% хвороба отримана внаслідок роботи на шкідливому виробництві або ж, наприклад, в парфумерних магазинах.
Інфекційні чинники теж є важливою ланкою в патогенезі бронхіальної астми, так як мікроорганізми, продукти їх життєдіяльності можуть виступати в якості алергенів, викликаючи сенсибілізацію організму. Крім того, постійний контакт з інфекцією підтримує запальний процес бронхіального дерева в активній фазі, що знижує чутливість організму до екзогенних алергенів.
Так звані гаптенами алергени, тобто алергени небелковой структури, потрапляючи в організм людини і зв’язуючись його білками так само провокують алергічні напади і збільшують ймовірність виникнення БА. Такі фактори, як переохолодження, обтяжена спадковість і стресові стани теж займають одне з важливих місць в етіології бронхіальної астми.
В основі змін бронхів лежить сенсибілізація організму, коли при алергічних реакціях негайного типу, що протікають у вигляді анафілаксії, виробляються антитіла, а при повторній зустрічі з алергеном відбувається миттєве вивільнення гістаміну, що і призводить до набряку слизової бронхів і до гіперсекреції залоз. Імунокомплексні алергічні реакції і реакції сповільненої чутливості протікають аналогічно, але з менш вираженими симптомами. Підвищена кількість іонів кальцію в крові людини останнім часом теж розглядається як сприяючий чинник, так як надлишок кальцію може провокувати спазми, в тому числі і спазми мускулатури бронхів.
При патологоанатомічному дослідженні померлих під час нападу ядухи відзначається повна або часткова закупорка бронхів в’язкою густий слизом і емфізематозних розширення легенів через утрудненого видиху. Мікроскопія тканин найчастіше має подібну картину – це потовщений м’язовий шар, гіпертрофовані бронхіальні залози, інфільтративні стінки бронхів з десквамацією епітелію.
Симптоматика бронхіальної астми
Приступ задухи при бронхіальній астмі ділиться на три періоди: період провісників, період розпалу і період зворотного розвитку. Період провісників найбільш виражений у пацієнтів з інфекційно-алергічної природою БА, він проявляється вазомоторними реакціями з боку органів носоглотки (рясні водянисті виділення, безперервне чхання). Другий період (він може початися раптово) характеризується відчуттям обмеженості в грудній клітці, яке не дозволяє дихати вільно. Вдих стає різким і коротким, а видих навпаки тривалим і гучним. Дихання супроводжується гучними свистячими хрипами, з’являється кашель з в’язкою, важко відхаркувальний мокротою, що робить дихання аритмічним.
Під час нападу положення пацієнта вимушене, зазвичай він намагається прийняти сидяче положення з нахиленим вперед корпусом, і знайти точку опори або спирається ліктями в коліна. Особа стає одутлим, а під час видиху шийні вени набухають. Залежно від тяжкості нападу можна спостерігати участь м’язів, які допомагають подолати опір на видиху.
При перкусії звук ясний коробковий через гіпервоздушності легких, рухливість легких різко обмежена, а їх межі зміщені вниз. При аускультації над легкими прослуховується везикулярне дихання, ослаблене з подовженим видихом і з великою кількістю сухих свистячих хрипів. Через збільшення легких в обсязі, точка абсолютної тупості серця зменшується, тони серця приглушені з акцентом другого тону над легеневою артерією.
У періоді зворотного розвитку починається поступове відходження мокроти, кількість хрипів зменшується, і напад задухи поступово згасає.
Прояви, при яких можна запідозрити наявність бронхіальної астми.
- високотональние свистячі хрипи при видиху, особливо у дітей.
- повторювані епізоди свистячих хрипів, утрудненого дихання, почуття сорому у грудній клітці і кашель, що посилюється в нічний час.
- сезонність погіршень самопочуття з боку органів дихання
- наявність екземи, алергічних захворювань в анамнезі.
- погіршення або виникнення симптоматики при контакті з алергенами, прийомі препаратів, при контакті з димом, при різких змінах температури навколишнього середовища, ГРЗ, фізичних навантаженнях і емоційній напрузі.
- часті простудні захворювання «спускаються» в нижні відділи дихальних шляхів.
поліпшення стан після прийому антигістамінних і протиастматичних препаратів.
Ускладнення бронхіальної астми
Залежно від тяжкості і інтенсивності нападів ядухи бронхіальна астма може ускладнюватися емфіземою легенів і приєднанням вторинної серцево-легеневої недостатності. Передозування бета-адреностимуляторов або швидке зниження дозування кортикостероїдів, а так же контакт з масивною дозою алергену можуть призвести до виникнення астматичного статусу, коли напади задухи йдуть один за іншим і їх практично неможливо купірувати. Астматичний статус може закінчитися летальним результатом.
Діагностика бронхіальної астми
Діагноз зазвичай ставиться пульмонологом на підставі скарг і наявності характерної симптоматики. Всі інші методи дослідження спрямовані на встановлення ступеня тяжкості та етіології захворювання.
Спірометрія. Допомагає оцінити ступінь обструкції бронхів, з’ясувати варіабельність і оборотність обструкції, а так само підтвердити діагноз. При БА форсований видих після інгаляції бронхолітіком за 1 секунду збільшується на 12% (200 мл) і більш. Але для отримання більш точної інформації спірометрії слід проводити кілька разів.
Пікфлоуметрія або вимір пікової активності видиху (ПСВ) дозволяє проводити моніторинг стану пацієнта, порівнюючи показники з отриманими раніше. Збільшення ПСВ після інгаляції бронхолитика на 20% і більше від ПСВ до інгаляції чітко свідчить про наявність бронхіальної астми.
Додаткова діагностика включає в себе проведення тестів з алергенами, оцінку газового складу крові, ЕКГ, бронхоскопію і рентгенографію легенів.
Бронхіальна астма: форми, лікування, симптоми
Лабораторні дослідження крові мають велике значення в підтвердженні алергічної природи бронхіальної астми, а так само для моніторингу ефективності лікування.
- загальний аналіз крові. Еозинофілія і незначне підвищення ШОЕ в період загострення.
- загальний аналіз мокротиння. При мікроскопії в мокроті можна виявити велику кількість еозинофілів, кристали Шарко-Лейдена (блискучі прозорі кристали, які утворюються після руйнування еозинофілів і мають форму ромбів або октаедрів), спіралі Куршмана (утворюються через дрібних спастичних скорочень бронхів і виглядають як зліпки прозорого слизу в формі спіралей). Нейтральні лейкоцити можна виявити у пацієнтів з інфекційно-залежною бронхіальною астмою в стадії активного запального процесу. Так само відзначено виділення тілець Креол під час нападу – це округлі утворення, що складаються з епітеліальних клітин.
- Біохімічний аналіз крові не є основним методом діагностики, так як зміни носять загальний характер і подібні дослідження призначаються для моніторингу стану пацієнта в період загострення.
- дослідження імунного статусу. При бронхіальній астмі кількість і активність Т-супресорів різко знижується, а кількість імуноглобулінів в крові збільшується. Використання тестів для визначення кількості імуноглобулінів Е важливо в тому випадку, якщо немає можливості провести алергологічні тести.
Лікування бронхіальної астми
Оскільки бронхіальна астма є хронічним захворюванням незалежно від частоти нападів, то основним моментом в терапії є виключення контакту з можливими алергенами, дотримання елімінаційних дієт і раціональне працевлаштування. Якщо ж вдається виявити алерген, то специфічна гипосенсибилизирующая терапія допомагає знизити реакцію організму на нього.
Для купірування нападів ядухи застосовують бета-адреноміметики у формі аерозолю, для того щоб швидко збільшити просвіт бронхів і поліпшити відтік мокроти. Це фенотеролу гідробромід, сальбутамол, орципреналін. Доза в кожному випадку підбирається індивідуально. Так само добре купируют напади препарати групи м-холінолітиків – аерозолі ипратропия броміду і його комбінації з фенотеролом.
Ксантіновие похідні користуються серед хворих на бронхіальну астму не дуже популярна. Вони призначаються для запобігання нападів ядухи у вигляді таблетованих форм пролонгованої дії. В останні кілька років препарати, які перешкоджають дегрануляції огрядних клітин, дають позитивний ефект при лікуванні бронхіальної астми. Це кетотифен, кромогликат натрію і антагоністи іонів кальцію.
При лікуванні важких форм БА підключають гормональну терапію, в ГЛЮКОКОРТИКОСТЕРОЇДІВ потребує майже чверть пацієнтів, 15-20 мг преднізолону приймають в ранкові години разом з антацидними препаратами, які захищають слизову шлунка. В умовах стаціонару гормональні препарати можуть бути призначені у вигляді ін’єкцій.
Особливість лікування бронхіальної астми в тому, що потрібно використовувати лікарські препарати в мінімальній ефективній дозі і домагатися ще більшого зниження дозувань. Для кращого відходження мокроти показані відхаркувальні і муколітичні препарати. Так само необхідно проводити своєчасно лікування супутніх захворювань – хронічних бронхітів, бронхопневмоній, тоді показаний прийом антибактеріальних препаратів.
Читати по темі: Причини і симптоми низького гемоглобіну
Источник
