Бронхіальна астма у дітей наказ
— Причини розвитку бронхіальної астми в дитини
— Симптоми бронхіальної астми в дитини
— Діагностика бронхіальної астми
— Лікування бронхіальної астми
Бронхіальна астма — хронічне алергічне захворювання дихальних шляхів, що супроводжується запаленням та зміною реактивності бронхів, а також виникає на цьому тлі бронхіальної обструкції. Бронхіальна астма в дитини протікає з явищами експіраторної задишки, свистячими хрипами, нападоподібним кашлем, епізодами задухи. Діагноз бронхіальної астми встановлюється з врахуванням алергологічного анамнезу, проведення спірометрії, рентгенографії органів грудної клітки, шкірних аллергопроб, визначення IgE, газового складу крові, дослідження мокротиння. Лікування бронхіальної астми в дітей передбачає елімінацію алергенів, використання аерозольних бронхолітиків та протизапальних препаратів, антигістамінних засобів, проведення специфічної імунотерапії.
Бронхіальна астма у дітей – це хронічний алергічний або інфекційно-алергійний запальний процес в бронхах, що призводить до оборотного порушення бронхіальної прохідності. Це захворювання зустрічається в дітей різних географічних регіонів в 5-10% випадків. Бронхіальна астма в дитини найчастіше розвивається в дошкільному віці (80% випадків). Нерідко перші напади виникають вже на першому році життя дитини. Вивчення особливостей виникнення, перебігу, діагностики та лікування бронхіальної астми вимагає міждисциплінарної взаємодії педіатрії, дитячої пульмонології та алергології-імунології.
Причини розвитку бронхіальної астми в дитини
Бронхіальна астма в дитини виникає за участю генетичної схильності і факторів навколишнього середовища. У більшості дітей бронхіальна астма обтяжена спадковими алергічними захворюваннями — полінозом, атопічним дерматитом, харчовою алергією та ін.
Сенсибілізуючими факторами навколишнього середовища можуть виступати інгаляційні та харчові алергени, бактеріальні та вірусні інфекції, хімічні та лікарські речовини. Інгаляційними алергенами, провокуючими бронхіальну астму в дітей, частіше виступають домашній та книжковий пил, шерсть тварин, продукти життєдіяльності домашніх кліщів, цвілеві грибки, сухий корм для тварин або риб, пилок квітучих дерев і трав.
Харчова алергія служить причиною бронхіальної астми у 4-6% дітей. Найчастіше цьому сприяє ранній перехід на штучне вигодовування, непереносимість тваринного білку, продуктів рослинного походження, штучних барвників та ін. Харчова алергія в дитини часто розвивається на тлі таких захворювань, як гастрит, ентероколіт, панкреатит, дисбактеріоз.
Тригерами бронхіальної астми у дітей можуть бути віруси-збудники парагрипу, грипу, ГРВІ, а також бактеріальна інфекція (стрептокок, стафілокок, пневмокок, клебсієла, нейсерія), хламідії, мікоплазми та інші мікроорганізми, що колонізують слизову бронхів.
У деяких дітей з бронхіальною астмою сенсибілізація може викликатися промисловими алергенами, прийомом лікарських препаратів (антибіотиків, сульфаніламідів, вітамінів). Факторами загострення бронхіальної астми в дітей, що провокують розвиток бронхоспазму, можуть виступати інфекції, холодне повітря, метеочутливість, тютюновий дим, фізичні навантаження, емоційний стрес.
У патогенезі бронхіальної астми виділяють імунологічну, імунохімічну, патофізіологічну та умовно-рефлекторну фази. На імунологічній стадії під впливом алергену продукуються антитіла класу IgE, які фіксуються на клітинах-мішенях (головним чином, огрядних клітинах слизової бронхів). На імунохімічній стадії повторний контакт з алергеном супроводжується його зв’язуванням з IgE на поверхні клітин-мішеней. Цей процес протікає з дегрануляцією клітин, активацією еозинофілів та виділенням медіаторів, що викликаються вазоактивним та бронхоспастичним ефектом. На патофізіологічній стадії бронхіальної астми в дитини під впливом медіаторів виникає набряк слизової оболонки бронхів, спазми, запалення та гіперсекреція слизу. Надалі напади бронхіальної астми у дітей виникають під дією умовно-рефлекторному механізму.
Симптоми бронхіальної астми в дитини
Бронхіальна астма в дитини характеризується циклічним перебігом, під час якого виділяють періоди передвісників, нападів задухи, а також періоди після нападів та між нападами.
Під час періоду передвісників в дитини з бронхіальною астмою може відзначатися занепокоєння, порушення сну, головний біль, свербіж шкіри та очей, закладеність носа, сухий кашель. Тривалість періоду передвісників — від декількох хвилин до декількох діб.
Власне напад задухи супроводжується відчуттям стискання в грудях і нестачі повітря, задишкою експіраторного типу. Дихання стає свистячим, з участю допоміжної мускулатури; на відстані чути хрипи. Під час нападу бронхіальної астми дитина перелякана, не може розмовляти, ловить повітря ротом. Шкіра обличчя стає блідою з вираженим ціанозом або посинінням носогубного трикутника та вушних раковин, покривається холодним потом. Під час нападу бронхіальної астми у дітей відзначається малопродуктивний кашель з важким відділенням густої, в’язкої мокроти.
При аускультації визначається жорстке або ослаблене дихання з великою кількістю сухих свистячих хрипів. При перкусії чути коробковий звук. З боку серцево-судинної системи виявляється тахікардія, підвищення артеріального тиску, приглушення серцевих тонів. При тривалості нападу бронхіальної астми від 6 годин і більше, говорять про розвиток в дитини астматичного статусу.
Приступ бронхіальної астми в дитини завершується відходженням густого мокротиння, що призводить до полегшення дихання. Відразу після нападу дитина відчуває сонливість, загальну слабкість, стає загальмованою і млявою. Тахікардія змінюється брадикардією та артеріальною гіпотонією. У період між нападами дитина з бронхіальною астмою може почувати себе абсолютно нормально.
По важкості клінічного перебігу розрізняють три ступеня бронхіальної астми в дітей, які відрізняються частотою нападів та показниками ФЗД.
При легкому ступені бронхіальної астми у дітей напади задухи рідкісні (рідше 1 разу на місяць) і швидко купіруються. В періоди між нападами загальне самопочуття не порушуються і показники спірометрії відповідають віковій нормі.
Середньо важка ступінь бронхіальної астми в дитини протікає з частотою загострень 3-4 рази на місяць. Швидкісні показники спірометрії складають 80-60% від норми.
При важкій ступені бронхіальної астми напади задухи у дітей виникають 3-4 рази на місяць, а показники ФЗД складають менше 60% від вікової норми.
Діагностика бронхіальної астми
При встановленні діагнозу бронхіальної астми в дитини враховують дані сімейного та алергологічного анамнезу, фізикального, інструментального та лабораторного обстеження. Діагностика бронхіальної астми вимагає участі різних фахівців: педіатра, дитячого пульмонолога, дитячого алерголога-імунолога.
В комплекс інструментального обстеження входить проведення спірометрії (дітям від 5 років), тестів з бронхолітиками та фізичним навантаженням (велоергометрією), пікфлоуметрію, рентгенографію легень та органів грудної клітки. Лабораторні дослідження при підозрі на бронхіальну астму включають клінічний аналіз крові та сечі, загальний аналіз мокротиння, визначення загального і специфічних IgE, дослідження газового складу крові. Важливою ланкою діагностики бронхіальної астми в дітей служить постановка шкірних алергічних проб. В процесі діагностики необхідне також виключення інших дитячих захворювань, що протікають з бронхообструкцією.
Лікування бронхіальної астми
До основних напрямів лікування бронхіальної астми в дітей відносяться: виявлення та елімінація алергенів, раціональна медикаментозна терапія, спрямована на зниження кількості загострень і купірування нападів задухи, відновна терапія без медикаментів.
При виявленні бронхіальної астми насамперед необхідно виключити контакт дитини з факторами, що провокують загострення захворювання. З цією метою може рекомендуватися гіпоалергенна дієта, організація гіпоалергенного побуту, скасування лікарських препаратів, розставання з домашніми тваринами, зміна місця проживання та ін. При цьому рекомендується тривалий профілактичний прийом антигістамінних засобів. При неможливості позбутися потенційних алергенів проводиться специфічна імунотерапія, що припускає гіпосенсибілізацію організму шляхом введення поступово зростаючих доз причинно значущого алергену.
Основу лікарської терапії бронхіальної астми в дітей складають інгаляції стабілізаторів мембран тучних клітин, глюкокортикоїдів, бронхолітиків (сальбутамолу, фенотеролу) та інших комбінованих препаратів. Підбір схеми лікування, поєднання препаратів та дозування здійснює лікар. Показником ефективності лікування бронхіальної астми у дітей служить тривала ремісія та відсутність прогресування захворювання.
При продовженні нападу бронхіальної астми в дитини проводяться повторні інгаляції бронхолітиків, киснева, небулайзерна терапія, парентеральне введення глюкокортикоїдів.
В період між нападами дітям також призначаються курси фізіотерапії (аероіонотерапії, індуктотермії, ДМВ-терапії, магнітотерапії, електрофорезу, ультрафонофорезу), водолікування, масажу грудної клітки, точкового масажу, дихальної гімнастики, спелеотерапії.
Источник
11 грудня — Світовий день хворого на бронхіальну астму. За даними ВООЗ 235 млн людей у всьому світі хворіють на астму. Це — найпоширеніше хронічне захворювання у дітей шкільного віку. Про те, які ознаки та як боротися з хворобою у дітей, читайте далі.
Бронхіальна астма – хронічне запальне захворювання дихальних шляхів. Воно може супроводжуватись обструкцією бронхів різного ступеню.
Найчастіше бронхіальною астмою хворіють діти та молодь. Станом на 2017 рік, за даними Центру медичної статистики МОЗ України, хворих на бронхіальну астму 212 883 пацієнти, з них 37 427 діти.
Основні ознаки астми: напади ядухи, важкість дихання, поява хрипів, кашлю, який викликає набряк слизової оболонки дихальних шляхів.
Діти з бронхіальною астмою часто страждають на харчову алергію, екзему та алергічний риніт.
Причини
Досі точно не відомі причини появи цієї хвороби, проте, лікарі виділяють фактори ризику розвитку астми:
- спадкова схильність;
- алергічні захворювання у ранньому дитинстві;
- екологія;
- часті хвороби дихальної системи;
- куріння під час вагітності;
- зайва вага у дитини.
У деяких людей астму можуть викликати лікарські препарати: аспірин й інші нестероїдні протизапальні засоби та бета-блокатори.
Розвиток астми також пов’язують із різними хворобами, на які хворіла дитина. До прикладу, кашлюк. Це заразне захворювання дихальної системи викликане бактерією. Тому дуже важливо запобігти цій хворобі. Це можна зробити завдяки вакцинації. Відповідно до національного календаря щеплень, вакцинувати дітей для профілактики кашлюку необхідно у віці 2, 4, 6 і 18 місяців (чотири щеплення).
Тригери нападів
Головними тригерами нападів є речовини, які людина вдихає: алергени, що можуть знаходитися у приміщенні (пилові кліщі, забруднене повітря, лупа домашніх тварин); алергени поза домом (наприклад, пилок рослин); тютюновий дим та випари хімічних речовин. Деякі причини, які провокують напади, можуть бути спільними для всіх пацієнтів із астмою, інші — індивідуальні особливості перебігу хвороби у людини.
Також є інші фактори, які можуть провокувати напади. Наприклад, емоційне збудження, гнів або страх. Також напади можуть спровокувати фізичні вправи.
Лікування
Астму не можна вилікувати, проте, якщо дотримуватися рекомендацій лікарів і тримати її під контролем, то якість життя пацієнта не постраждає. До того ж, легкі форми астми у дітей з віком можуть зникнути.
Для якісного лікування дитини з підозрою на бронхіальну потрібно:
- При проявах симптомів бронхіальної астми або частих хворобах дихальної системи звернутися до лікаря. Тільки лікар може поставити діагноз та призначити лікування.
- Налагодити зв’язок із лікарем і встановити партнерські взаємовідносини.
- Отримати від лікаря всі необхідні рекомендації в рамках, так званої, “астма-школи”. Це просвітницька робота лікарів для батьків разом із маленькими пацієнтами щодо бронхіальної астми.
- Дотримуватися чистоти у помешканні.
- Усунути засоби, які можуть бути факторами ризику для захворювання.
За даними НСЗУ в 2019 році виписано 298 525 електронних рецептів на ліки проти бронхіальної астми. Це 3% від усіх виписаних рецептів за останній рік.
За цим посиланням https://bit.ly/35b7xm3 можна знайти аптеки в яких відпускають препарати для лікування бронхіальної астми за державною програмою “Доступні ліки”.
Источник
статьи схожей тематики
У статті висвітлені питання особливостей епідеміології, формування, перебігу, діагностики та медикаментозної терапії бронхіальної астми (БА) у дітей на сучасному рівні. Представлені критерії діагностики клінічних варіантів БА у дітей, комплекс необхідного параклінічного обстеження, сучасна методика призначення базисного лікування захворювання. Особлива увага приділена ролі інгаляційних кортикостероїдів у базисній терапії залежно від віку дитини, представлені показання до призначення системних кортикостероїдів, інгаляційних нестероїдних протизапальних препаратів, пероральних антилейкотрієнових медикаментів, препаратів еуфіліну, антибіотиків і рібомуніла при БА у дітей.
Ключові слова: бронхіальна астма, діти, лікування.
О. І. Ласиця, д. м. н., професор; О. М. Охотнікова
Київська медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика,
кафедра педіатрії № 1
Бронхіальна астма (БА) — хронічне запалення дихальних шляхів з поширеною, але варіабельною обструкцією та зростаючою гіперчутливістю до різних стимулів, зумовлене специфічними імунологічними (сенсибілізація та алергія) чи неспецифічними механізмами, основною клінічною ознакою якого є утруднене дихання або напад ядухи внаслідок бронхоспазму, гіперсекреції та набряку слизової оболонки бронхів.
Діагностичними критеріями БА є напади ядухи або шумне свистяче дихання з подовженим видихом (wheezing), яке у дітей раннього віку постає еквівалентом ядухи, астматичний бронхіт, астматичний статус та приступи спазматичного кашлю, що супроводжуються гострим здуттям легень та утрудненням видиху.
Типові для БА клінічні симптоми — експіраторна задишка, свистячі хрипи та стиснення у грудях — є патогномонічними.
Вірогідність діагнозу БА збільшується за наявності таких симптомів:
· періодичність виникнення симптоматики;
· наявність нічних приступів;
· сезонні загострення і симптоми, спричинені контактом з алергеном або фізичним зусиллям;
· атопічний анамнез;
· рецидивуючий wheezing у дітей раннього віку (понад три рази).
Якщо дозволяє вік дитини, необхідно провести обстеження функції зовнішнього дихання (ФЗД), моніторинг лікування за допомогою пікфлуометра.
У більшості випадків ефективність протиастматичного лікування є високою, у подальших обстеженнях немає необхідності.
Для пацієнтів з:
· продуктивним кашлем
· рецидивуючою інфекцією дихальних шляхів
· початком симптомів у неонатальному віці та затримкою розвитку
· блюванням з можливою аспірацією вмісту
· локальними легеневими симптомами
необхідними є такі обстеження:
1. Рентгенографія грудної клітки
2. Рентгенографія придаткових пазух носа
3. ФЗД (реакція на бронходилататори)
4. Обстеження поту на хлориди
5. Тести на імунодефіцитні стани
6. Реакція Манту
7. Функція миготливого епітелію
8. Бронхоскопія
9. Вивчення рефлексів
10. Алергологічне обстеження з метою:
· контролю середовища
· постановки діагнозу
· проведення специфічної імунотерапії.
Цінним діагностичним критерієм наявності атопії є визначення рівня загального сироваткового Ig E. Його підвищення розцінюється як маркер атопії. Наявність алергенспецифічних Ig E у сироватці крові або при шкірних тестах допомагає у визначенні «винного» алергену. Для дітей віком понад 6 років дуже важливим є дослідження параметрів функції зовнішнього дихання, що виявляє обструктивний тип порушень, та визначення бронхіальної гіперчутливості у пробах з бронходилататорами або з метахоліном.
Формування БА як хронічного запального процесу відбувається у дітей за наявності генетично детермінованих атопії та бронхіальної гіперчутливості. Різноманітність етіологічних факторів та тригерів загострення БА, безсумнівно, впливає на перебіг захворювання і методи та ефективність лікування. Зважаючи на етіологічні чинники, виділяють такі форми захворювання: атопічна, інфекційна, алергічна та змішана. Необхідність визначення цих форм та клініко-патогенетичних варіантів захворювання для практичних лікарів піддається сумніву багатьма дослідниками. У більшості міжнародних узгоджень з діагностики та лікування БА форми захворювання не виділяються. Основним принципом класифікації БА за GINA (Global Initiative for Asthma) є визначення ступеня тяжкості БА та періоду захворювання — загострення і ремісії. Тяжкість перебігу БА визначається за показниками, наведеними у таблиці 1.
Ступінчатий підхід до базисної терапії передбачає обсяг та інтенсивність терапевтичних заходів, які регламентуються тяжкістю перебігу захворювання — вираженістю симптомів, показниками ФЗД (табл. 2).
При призначенні базисної терапії дітям, хворим на БА, перевагу слід віддавати методиці «step up», яка полягає у призначенні такого обсягу лікування, який безпосередньо відповідає тяжкості пацієнта. Лише за відсутності бажаного терапевтичного ефекту через 2-3 тижні здійснюється «крок вгору», тобто лікування посилюється. Методику «step down», за якою спочатку призначають більш інтенсивну терапію для досягнення швидкого ефекту і потім поступово послаблюють її, вважаємо виправданою у виняткових випадках при тяжкому перебігу БА, оскільки такий підхід подовжує і ускладнює вибір оптимального лікування.
Протизапальна терапія повинна призначатися безперервним курсом не менше 6 місяців (це мінімальний термін, необхідний для пригнічення алергічного запалення в дихальних шляхах). Її вид та інтенсивність коригуються залежно від відповіді на лікування. Потрібно ширше застосовувати у дітей такий засіб контролю, як моніторинг за допомогою пікфлуометрії.
Інгаляційні нестероїдні протизапальні препарати (кромоглікат і недокроміл натрію) успішно застосовуються нами впродовж багатьох років у дітей з легким перебігом та частини хворих на БА середньої тяжкості (переважно атопічної), коли захворювання набуває форми періодичних спровокованих загострень, персистуючі симптоми слабко виражені й відмічаються нормальні показники ФЗД. Положення про те, що недокроміл натрію ефективніший кромоглікату і завдяки безпосередній рефлекторній дії може використовуватися при спазматичному кашлі як еквіваленті БА, ще потребують багатоцентрових рандомізованих досліджень.
У нашій клініці накопичений певний позитивний досвід застосування антилейкотрієнових препаратів, таких як монтелукаст і зафірлукаст, дія яких спрямована на блокаду лейкотрієнових рецепторів. Ці препарати, на відміну від інгаляційних засобів, призначаються в пероральній формі. Тому вони показані хворим на астму фізичного та психоемоційного навантаження і особливо дітям, які мали проблеми із застосуванням інгаляційної техніки. На нашу думку, їх можна комбінувати з інгаляційними протизапальними препаратами або з ІГКС з метою зменшення їх загальної дози. Антилейкотрієнові препарати можна застосовувати у хворих віком понад 3 роки. Вони зручні у використанні, призначаються раз на добу на ніч, мають приємний смак і вигляд (жувальна таблетка), що позитивно сприймається дітьми. Дози монтелукасту складають: 4 мг — хворим віком 3-5 років, 5 мг — 6-11 років і 10 мг — 12-15 років.
Нестероїдні протизапальні препарати необхідно застосовувати в адекватних дозах протягом усього терміну лікування. У хворих із середньо-тяжким перебігом у період сезонних загострень високий профілактичний ефект досягається призначенням ІГКС у низьких дозах коротким курсом (4-6 тижнів), що у поєднанні з тривалою і адекватною нестероїдною протизапальною терапією дозволяє в цілому забезпечувати задовільний контроль над перебігом захворювання (згідно з нашими даними — майже 70 %). Правильний розподіл протизапальної терапії у такої категорії хворих забезпечує можливість планової перерви у лікуванні в найбільш сприятливий для хворого період.
Частина дітей з середньо-тяжким перебігом БА, у яких симптоми більш виражені, а показники ФЗД знижені, потребують призначення ІГКС тривалішим курсом. За нашими даними, низькі дози ІГКС дозволяють досягти бажаного ефекту вже через декілька тижнів застосування, однак про стійкий ефект можна говорити, якщо клініко-функціональна ремісія у хворого утримується не менш трьох місяців, і лише після цього поступово зменшувати інтенсивність лікування. Як альтернативу ІГКС у дітей старшого віку (більше 12 років) можна використовувати b2-агоністи пролонгованої дії, які суттєво підсилюють клінічну ефективність нестероїдних протизапальних препаратів, але менше впливають на хронічне запалення дихальних шляхів. Тому можливість застосування пролонгованих b2-агоністів у комплексному лікуванні хворих з середньо-тяжким перебігом БА слід розглядати як резерв у випадках, коли батьки хворої дитини не дають згоду на призначення ІГКС навіть після докладних роз’яснень. Перспективними для лікування дітей з тяжким перебігом БА є комбіновані препарати, до складу яких входять b2-агоністи пролонгованої дії та ІГКС, особливо на початку лікування, коли спостерігаються часті загострення хвороби, з подальшим поступовим переходом на монотерапію ІГКС.
Використання інгаляційних холінолітиків має позитивний результат у дітей з астматичним бронхітом, астмою фізичного навантаження, при дії інфекції й полютантів та в інших випадках, коли виражені холінергічні механізми. Їх можна застосовувати у дітей молодшого віку на початку загострення БА, але коротким курсом, обмеженим рамками клінічно вираженої бронхообструкції, і тільки у поєднанні з муколітиками. Останнє зумовлено підсушуючим ефектом атропіну. Існують комбіновані препарати, до складу яких входять b2-агоністи короткої дії. Деякі з них дозволяється використовувати лише у дітей віком понад 12 років.
Виражена протизапальна та антиалергічна дія кортикостероїдів пояснює той факт, що вони широко використовуються як при лікуванні загострень, так і в базисній терапії БА. Призначення ІГКС дозволяє значно скоротити використання системних гормонів та b2-агоністів, не знижуючи при цьому ефективність лікування і майже не спостерігаючи побічної дії при тривалому застосуванні.
У хворих на БА з тяжким перебігом базисна терапія повинна проводитися ІГКС — беклометазону пропіонатом, будесонідом, флутиказону пропіонатом. Призначення ІГКС є високоефективним і дозволяє значно зменшити використання системних глюкокортикостероїдів і b2-агоністів. Отримані нами дані свідчать про те, що застосування ІГКС з перших днів загострення БА супроводжується швидкою позитивною клінічною динамікою після нападу і сприяє скороченню стаціонарного лікування.
Усі препарати з групи ІГКС в еквівалентних дозах мають однаковий терапевтичний ефект. У дітей раннього віку клінічна ефективність ІГКС більш виражена, ніж у старших, тому що препаратом вибору є флутиказону пропіонат, для якого нами розроблена схема лікування.
Ми вважаємо, що ІГКС треба ширше використовувати для лікування рецидивуючого обструктивного синдрому у дітей з обтяженою спадковістю і ранніми проявами алергії, тому що вплив ІГКС на хронічне запалення попереджує формування персистуючої БА та інвалідизацію хворого.
Застосування ІГКС у помірних дозах при лікуванні дітей вважається безпечним. Нами також не виявлено клінічних і лабораторних ознак негативного впливу ІГКС на функціональний стан надниркових залоз, динаміку основних біохімічних показників білкового, вуглеводного, ліпідного та мінерального обмінів при застосуванні у низьких і середніх терапевтичних дозах. Місцеві побічні ефекти при лікуванні ІГКС (кандидоз слизової оболонки ротоглотки та закашлювання) були виявлені нами лише у 3 % дітей, але вони легко усувалися симптоматичними засобами і не були перешкодою для подальшої терапії.
Лікування ІГКС у низьких і середніх терапевтичних дозах дозволяє ефективно і безпечно контролювати стан дітей з тяжким перебігом БА. При призначенні високих доз ІГКС (понад 600 мкг/добу) обов’язково треба враховувати співвідношення користі та потенційної небезпеки лікування (табл. 3).
Потреба в системній стероїдній терапії в періоді загострення велика. Раннє призначення ІГКС або комбінація останніх як базисної терапії і парентеральне використання системних ГКС виступають оптимальним варіантом для дітей. У дуже тяжких випадках парентеральне введення ГКС поєднується з оральним. Препаратом вибору є преднізолон, який має низьку мінералокортикоїдну активність, швидкий початок дії та простий у дозуванні. Системні ГКС призначаються, якщо:
· астматичний приступ продовжується понад 3 дні;
· наявна резистентність до b2-агоністів і розвивається астматичний статус;
· дитина отримує базисну терапію ІГКС на період загострення;
· в анамнезі є вказівка на неефективність стероїдної терапії;
· абсолютним показанням для призначення системних ГКС є асфіксичний синдром.
Еуфілін у дітей молодшого віку, незважаючи на високу ефективність, повинен застосовуватися тільки як «терапія відчаю» у випадку безуспішності комплексного лікування, враховуючи його складну фармакокінетику у дітей цього віку (розвиток широкого спектра побічних реакцій), тим більше, що в наш час існує багато безпечніших і досить ефективних препаратів — селективних b2-агоністів і холінолітиків.
Пролонговані форми теофіліну (теопек, теоклір, вентакс тощо) широко використовуються для лікування середньо-тяжкої та тяжкої форм БА, особливо при нічних та передранкових приступах. Багаторічний досвід свідчить, що тривале використання теофіліну у базисній терапії здебільшого не супроводжується побічними діями та при середньотяжкій БА має позитивний клінічний ефект.
Роль інфекції в патогенезі БА постійно привертає увагу дослідників. Під час загострення необхідно вирішити питання призначення антибіотиків, а у період ремісії — імуностимуляторів мікробного походження.
Показання до призначення антибіотиків:
· затяжний астматичний приступ
· астматичний статус
· інфікування хворого патогенними мікроорганізмами
· супутні вогнища інфекцій
· вторинний катарально-гнійний або гнійний ендобронхіт
· вибір обмежений: цефалоспорини, макроліди, фторхінолони.
Основою для застосування бактеріальних вакцин при БА є їх антигенспецифічний та неспецифічний ефекти. Полівалентна імунотерапія сприяє збільшенню вмісту специфічних антитіл до мікробів, які входять до складу препарату. Практично всі імуностимулятори мікробного походження впливають на більшу частину імунної відповіді — Т-лімфоцити і поліклональні В-лімфоцити, стимулюють фагоцитоз. У лікуванні БА застосовуються бактеріальні лізати (аутовакцини), неантигенні мікробні фракції (бронхомунал, бронховаксом, паспат, респівакс, IRS-19, ВП-4). Препаратом нового покоління є рибомуніл, який складається з рибосом Streptococcus pyogenes, Streptococcus Pneumoniae, Haemophilus influezae, Klebsiella pneumoniae.
Показаннями для призначення рибомунілу є:
· інфекційний анамнез
· супутні вогнища інфекцій
· гострі респіраторні захворювання як частий тригер бронхіальної астми
· інфекційний синдром у процесі самого загострення
· наявність мікоплазми, хламідій
· зниження клітинного та гуморального імунітету
· зниження місцевого імунітету
· порушення фагоцитозу та інших факторів захисту
· знижені показники IFN-g.
Сучасна терапія алергічних захворювань здатна забезпечити контроль за їх перебігом і значно покращити якість життя хворих дітей. На сьогодні головною проблемою є організаційне і фінансове забезпечення цієї терапії, розроблення протоколів лікування та їх моніторинг.
Література
[1] Вельтищев Ю. В., Святкина О. Б. Атопическая аллергия у детей// Российский вестник перинатологии и педиатрии. — 1995. — № 1. — С. 4-10.
[2] Геппе Н. А., Коганов С. Ю. Национальная программа «Бронхиальная астма у детей. Стратегия лечения и профилактика»// Российский педиатрический журнал. — 1998. — № 2. — С. 8-12.
[3] Геппе Н. А., Колоскова Н. Г., Бунатян А. Ф. Дифференцированный подход к назначению ингаляционных кортикостероидных препаратов при бронхиальной астме у детей// Пульмонология. — 1999. — № 4. — С. 71-76.
[4] Курашова О. Н., Ласица О. И., Охотникова Е. Н. Кромогликат натрия в базисной терапии бронхиальной астмы у детей// Матеріали наукових праць І з’їзду алергологів України. — К., 2002. — С. 89.
[5] Ласица О. И., Охотникова Е. Н. Применение холинолитиков при бронхообструктивном синдроме у детей// Укр. пульмонол. журнал. — 2001. — № 2. — С. 55-58.
[6] Ласица О. И., Охотникова Е. Н. Эффективность использования монтелукаста содиума как средства противовоспалительной базисной терапии бронхиальной астмы у детей// Матеріали наукових праць І з’їзду алергологів України. — К., 2002. — С. 92.
[7] Охотникова Е. Н., Курашова О. Н. Применение пролонгированных b2-агонистов в комплексном лечении бронхиальной астмы у детей// Матеріали наукових праць І з’їзду алергологів України. — К., 2002. — С. 125.
Статьи на похожую тематику:
1. Сучасні підходи до діагностики та лікування кашлю у дітей
2. О. Й. Жарінов
Принципи обстеження та невідкладної допомоги при пароксизмі миготливої аритмії. Частина І. Діагностичні підходи та вибір тактики лікування
3. Розсіяний склероз: сучасні підходи до лікування
4. Сучасні підходи до лікування легеневої артеріальної гіпертензії
5. Є.П.Коновалов, В.М.Роговський
Панкреатична інфекція: сучасні підходи до профілактики та лікування
6. С. П. Кривопустов, О. Ф. Черній, І. О. Логінова, Н. Ф. Ващенко
Гіпоксичні ураження серцево-судинної системи
у новонароджених: сучасні підходи до діагностики та лікування
7. Р. А. Абизов, В. О. Шкорботун, К. В. Лях, Я. В. Шкорботун
Сучасні підходи до медикаментозного лікування хворих на гайморит із використанням препарату цефадроксил
8. Д. А. Сеймівський
Сучасні принципи діагностики та лікування вроджених вад нирок і сечових шляхів у дітей
9. Д.Ю.Кривченя, О.К.Слєпов
Сучасні принципи діагностики та хірургічного лікування вроджених вад розвитку магістральних судин, які утворюють судинне кільце, у дітей
10. Сучасні підходи до ведення нормальних пологів
Источник
