Бронхіальна астма у дітей протокол лікування

11 грудня — Світовий день хворого на бронхіальну астму. За даними ВООЗ 235 млн людей у всьому світі хворіють на астму. Це — найпоширеніше хронічне захворювання у дітей шкільного віку. Про те, які ознаки та як боротися з хворобою у дітей, читайте далі.

Бронхіальна астма – хронічне запальне захворювання дихальних шляхів. Воно може супроводжуватись обструкцією бронхів різного ступеню.

Найчастіше бронхіальною астмою хворіють діти та молодь. Станом на 2017 рік, за даними Центру медичної статистики МОЗ України, хворих на бронхіальну астму 212 883 пацієнти, з них 37 427 діти.

Основні ознаки астми: напади ядухи, важкість дихання, поява хрипів, кашлю, який викликає набряк слизової оболонки дихальних шляхів.

Діти з бронхіальною астмою часто страждають на харчову алергію, екзему та алергічний риніт.

Причини

Досі точно не відомі причини появи цієї хвороби, проте, лікарі виділяють фактори ризику розвитку астми:

спадкова схильність;
алергічні захворювання у ранньому дитинстві;
екологія;
часті хвороби дихальної системи;
куріння під час вагітності;
зайва вага у дитини.

У деяких людей астму можуть викликати лікарські препарати: аспірин й інші нестероїдні протизапальні засоби та бета-блокатори.

Розвиток астми також пов’язують із різними хворобами, на які хворіла дитина. До прикладу, кашлюк. Це заразне захворювання дихальної системи викликане бактерією. Тому дуже важливо запобігти цій хворобі. Це можна зробити завдяки вакцинації. Відповідно до національного календаря щеплень, вакцинувати дітей для профілактики кашлюку необхідно у віці 2, 4, 6 і 18 місяців (чотири щеплення).

Тригери нападів

Головними тригерами нападів є речовини, які людина вдихає: алергени, що можуть знаходитися у приміщенні (пилові кліщі, забруднене повітря, лупа домашніх тварин); алергени поза домом (наприклад, пилок рослин); тютюновий дим та випари хімічних речовин. Деякі причини, які провокують напади, можуть бути спільними для всіх пацієнтів із астмою, інші — індивідуальні особливості перебігу хвороби у людини.

Також є інші фактори, які можуть провокувати напади. Наприклад, емоційне збудження, гнів або страх. Також напади можуть спровокувати фізичні вправи.

Лікування

Астму не можна вилікувати, проте, якщо дотримуватися рекомендацій лікарів і тримати її під контролем, то якість життя пацієнта не постраждає. До того ж, легкі форми астми у дітей з віком можуть зникнути.

Для якісного лікування дитини з підозрою на бронхіальну потрібно:

При проявах симптомів бронхіальної астми або частих хворобах дихальної системи звернутися до лікаря. Тільки лікар може поставити діагноз та призначити лікування.
Налагодити зв’язок із лікарем і встановити партнерські взаємовідносини.
Отримати від лікаря всі необхідні рекомендації в рамках, так званої, “астма-школи”. Це просвітницька робота лікарів для батьків разом із маленькими пацієнтами щодо бронхіальної астми.
Дотримуватися чистоти у помешканні.
Усунути засоби, які можуть бути факторами ризику для захворювання.

За даними НСЗУ в 2019 році виписано 298 525 електронних рецептів на ліки проти бронхіальної астми. Це 3% від усіх виписаних рецептів за останній рік.

За цим посиланням https://bit.ly/35b7xm3 можна знайти аптеки в яких відпускають препарати для лікування бронхіальної астми за державною програмою “Доступні ліки”.

Источник

Шифри МКХ –10:

J45
Астма.

J45.0
Астма з перевагою алергічного компонента.

J45.1
Неалергічна астма.

J45.8
Змішана астма.

J45.9
Астма неуточнена.

J46
Астматичний стан

ТЕРМІНОЛОГІЯ

Бронхіальна
астма
– хронічне запалення дихальних шляхів
з поширеною, але варіабельною, зворотньою
обструкцією і зростаючою гіперреактивністю
до різних стимулів, зумовлене специфічними
імунними (сенсибілізацією та алергією)
або неспецифічними механізмами, головними
клінічними ознаками якого є повторні
епізоди свистячих хрипів, ядухи, відчуття
стиснення в грудях і кашлю, особливо в
нічний і
вранішній час за рахунок бронхоспазму,
гіперсекреції слизу і
набряку слизової оболонки бронхів.

2. Класифікація

2.1. За формою:

— атопічна
(екзогенна, J45.0),
яка виникає під впливом неінфекційних
інгаляційних алергенів (алергенів
тваринного і рослинного походження, а
також деяких простих хімічних сполук)
у дітей з атопічною конституцією;

—
інфекційно-алергійна (ендогенна, J45.1),
при якій тригером початку і наступних
загострень хвороби виступають антигени
збудників гострих, рецидивних і хронічних
інфекцій респіраторного тракту;

— змішана
(J45.8),
при якій розвиток і подальший перебіг
захворювання відбувається як під дією
інфекційних, так і неінфекційних
факторів.

2.2. За перебігом захворювання:

— інтермітуючий
(епізодичний) перебіг;

— персистуючий
(постійний) перебіг.

2.3.За
ступенем важкості перебігу захворювання
(оцінюється перед
початком лікування):

Ступінь 1 —
інтермітуюча бронхіальна астма:

короткотривалі
симптоми виникають рідше 1 разу на
тиждень,

короткотривалі
загострення (від декількох годин до
декількох днів),

нічні симптоми
виникають не частіше 2 разів на місяць,

нормальні
значення показників функції зовнішнього
дихання (ФЗД) між загостреннями,

об’єм
форсованого видиху за першу секунду
(ОФВ1)або
пікова об’ємна швидкість видиху (ПОШВ)

80 % від належної величини,

добові
коливання ПОШВ або ОФВ1
< 20 %.

Ступінь 2 — легка
персистуюча бронхіальна астма:

симптоми виникають
частіше 1 разу на тиждень, але рідше 1
разу на день,

загострення
можуть порушувати активність і сон,

нічні симптоми
виникають частіше 2 разів на місяць,

Читайте также: Лучшие клиники по астме

ОФВ1
або ПОШВ 
80 % від належної величини,

добові
коливання ПОШВ або ОФВ1
— 20–30 %.

Ступінь 3 —
середньоважка персистуюча бронхіальна
астма:

симптоми
виникають щоденно,

загострення
призводять до порушення активності і
сну,

нічні симптоми
астми виникають частіше 1 разу на
тиждень,

необхідність
у щоденному прийомі b2-агоністів
короткої дії,

ОФВ1
або ПОШВ в межах 60–80 % від належної
величини,

добові
коливання ПОШВ або ОФВ1
> 30 %.

Ступінь 4 —
важка персистуюча бронхіальна астма:

постійна наявність
денних симптомів,

часті загострення,

часті нічні
симптоми,

обмеження фізичної
активності, зумовлене астмою,

ОФВ1
або ПОШВ < 60 % від належної величини,

добові
коливання ПОШВ або ОФВ1
> 30 %.

2.4.
За періодом захворювання:

— період загострення;

— період ремісії.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]

Источник

БРОНХІАЛЬНА
АСТМА
(МКХ-10)

J45 Астма.

J45.0 Астма з перевагою
алергічного компонента.

J45.1 Неалергічна
астма.

J45.8 Змішана астма.

J45.9 Астма неуточнена.

J46 Астматичний
стан

Бронхіальна
астма (БА) – хронічне запалення дихальних
шляхів з поширеною, але варіабельною,
зворотньою обструкцією і зростаючою
гіперреактивністю до різних стимулів,
зумовлене специфічними імунологічними
(сенсибілізацією та алергією) або
неспецифічними механізмами, головними
клінічними ознаками якого є повторні
епізоди свистячих хрипів, ядухи, відчуття
стиснення в грудях і кашля, особливо в
нічний та вранішній час за рахунок
бронхоспазму, гіперсекреції слизу та
набряку слизової оболонки бронхів
(Український
національний консенсус з діагностики
та лікування бронхіальної астми, 1998;
2003; Global
Initiative
for
Asthma,
перегляд
2003 р.).

Концепція
бронхіальної астми як хронічного
запального процеса у дихальних шляхах
склалась в останнє десятиліття і
покладена в основу міжнародних погоджень
з її діагностики і лікування. В 1995 році
обєднаними
зусиллями вчених різних континентів
створений Міжнародний консенсус з
діагностики і лікування астми – Global
Initiative
for
Asthma
(GINA).

Єдина
стратегія – необхідність тривалої
протизапальної терапії, ступеневий
підхід до неї залежно від важкості
захворювання для досягнення адекватного
контроля астми зберігається в Українському
консенсусі з діагностики і лікування
бронхіальної астми у дорослих та дітей,
прийнятому ІІ зїздом
фтизіатрів і пульмонологів у 1998 році.

Формування
бронхіальної астми як хронічного
запального процеса відбувається за
наявності генетично детермінованої
атопії та бронхіальної гіперчутливості.
Різноманітність етіологічних факторів
та тригерів загострення, безсумнівно,
впливає на перебіг захворювання, що
клінічно проявляэться різними варіантами
хвороби.

При
будь-якій формі бронхіальної астми у
дітей симптоми захворювання можуть
провокуватися дією різних інших чинників:
фізичним навантаженням – бігом, фізичними
вправами (астма фізичного напруження),
психо-емоційними факторами – сміхом,
плачем, стресовими ситуаціями, впливом
холоду, оособливо холодного повітря,
зміною метеоумов тощо. Як особливу форму
розглядають гормонозалежну астму.

БА
класифікують за ступенем тяжкості
перебігу за результатами аналізу
комплексу клінічних та функціональних
ознак бронхіальної обструкції. Оцінюють
частоту, вираженість та тривалість
приступів експіраторної задишки, стан
хворого в період між приступами,
вираженість, варіабельність та зворотність
функціональних порушень бронхіальної
прохідності, відповідь на лікування.
Оцінку змін функціональних показників
для визначення важкості захворювання
проводять в період відсутності епізодів
експіраторного диспное. Згідно цієї
класифікації стан хворого визначається
ступенем важкості перебігу БА.

Так,
виділяють інтермітуючий (епізодичний)
перебіг та персистуючий (постійний)
перебіг БА: легкий, середньої тяжкості
та тяжкий.

Також
визначають період
захворювання:
загострення і ремісії. Важкість
перебігу
хвороби оцінюється за частотою і важкістю
загострень, а також критичних станів
під час нападу, наявністю супутньої
патології, формуванню ускладнень в
результаті тривалого хронічного
запального процесу в дихальних шляхах
(табл. 1). Частота приступів сама по собі
є малоінформативним показником. Більше
значення мають важкість і тривалість
приступів ядухи та їх еквівалентів і
ефективність лікування (табл. 2). Поява
типових розгорнутих приступів ядухи у
дитини повинна розглядатися як ознака,
щонайменше, середньо-важкого перебігу
хвороби. Ключові
положення діагностики бронхіальної
астми у дітей:

Діагностика
брохіальної астми часто може проводитися
на підставі аналіза тільки
клініко-анамнестичних ознак захворювання
(наприклад, у дітей віком до 5 років). В
той же час оцінка функції зовнішнього
дихання (ФЗД), особливо показників
зворотності порушень бронхопрохідності,
значно підвищує вірогідність діагноза.
Оцінка
функції зовнішнього дихання, яка
найбільш інформативна при постановці
діагноза хвороби ( у пацієнтів віком
старше 5 років), включає визначення
обєму
форсованого видиху в 1-у секунду (ОФВ1),
форсованої життєвої ємкості легенів
(ФЖЄЛ), пікової швидкості видиху (ПШВ)
і гіперреактивності дихальних шляхів.
Важкість
перебігу бронхіальної астми оцінюється
перед
початком лікування
на підставі наявності і характеру
клінічних ознак хвороби і/або кількості
добового обсягу медикаментозної
терапії, необхідної для оптимального
лікування.
Оцінка алергічного
статуса в діагностиці бронхіальної
астми має допоміжний характер, але дуже
корисна у визначенні факторів ризику
розвитку хвороби і розробці рекомендацій
щодо профілактичних заходів.

Соседние файлы в папке ¥¤¨ âà¨ï

#
#
#
#
07.06.2015185.38 Кб43PMK_MOD. 2,6_ZADACHI.doc
#
#
#
#

Источник

Шифри
МКХ –10:

J45 Астма.

J45.0 Астма
з перевагою алергічного компонента.

J45.1 Неалергічна
астма.

J45.8 Змішана
астма.

J45.9 Астма
неуточнена.

J46 Астматичний
стан

1. Термінологія

Бронхіальна
астма –
хронічне запалення дихальних шляхів з
поширеною, але варіабельною, зворотньою
обструкцією і зростаючою гіперреактивністю
до різних стимулів, зумовлене специфічними
імунними (сенсибілізацією та алергією)
або неспецифічними механізмами, головними
клінічними ознаками якого є повторні
епізоди свистячих хрипів, ядухи, відчуття
стиснення в грудях і кашлю, особливо в
нічний і вранішній час за рахунок
бронхоспазму, гіперсекреції слизу і
набряку слизової оболонки бронхів.

2. Класифікація

2.1. За формою:

—
атопічна (екзогенна, J45.0), яка виникає
під впливом неінфекційних інгаляційних
алергенів (алергенів тваринного і
рослинного походження, а також деяких
простих хімічних сполук) у дітей з
атопічною конституцією;

—
змішана (J45.8), при якій розвиток і подальший
перебіг захворювання відбувається як
під дією інфекційних, так і неінфекційних
факторів.

2.2. За перебігом захворювання:

—
інтермітуючий (епізодичний) перебіг;

—
персистуючий (постійний) перебіг.

2.3. За
ступенем важкості перебігу
захворювання (оцінюється перед
початком лікування):

Ступінь
1 — інтермітуюча бронхіальна астма:

короткотривалі
симптоми виникають рідше 1 разу на
тиждень,

короткотривалі
загострення (від декількох годин до
декількох днів),

нічні
симптоми виникають не частіше 2 разів
на місяць,

нормальні
значення показників функції зовнішнього
дихання (ФЗД) між загостреннями,

об’єм
форсованого видиху за першу секунду
(ОФВ1) або
пікова об’ємна швидкість видиху (ПОШВ)
? 80 % від належної величини,

добові
коливання ПОШВ або ОФВ1 <
20 %.

Ступінь
2 — легка персистуюча бронхіальна астма:

симптоми
виникають частіше 1 разу на тиждень, але
рідше 1 разу на день,

загострення
можуть порушувати активність і сон,

нічні
симптоми виникають частіше 2 разів на
місяць,

ОФВ1 або
ПОШВ ? 80 % від належної величини,

добові
коливання ПОШВ або ОФВ1 —
20–30 %.

Ступінь
3 — середньоважка персистуюча бронхіальна
астма:

симптоми
виникають щоденно,

загострення
призводять до порушення активності і
сну,

нічні
симптоми астми виникають частіше 1 разу
на тиждень,

необхідність
у щоденному прийомі b2-агоністів короткої
дії,

ОФВ1 або
ПОШВ в межах 60–80 % від належної величини,

добові
коливання ПОШВ або ОФВ1 >
30 %.

Ступінь
4 — важка персистуюча бронхіальна астма:

постійна
наявність денних симптомів,

часті
загострення,

часті
нічні симптоми,

обмеження
фізичної активності, зумовлене астмою,

ОФВ1 або
ПОШВ < 60 % від належної величини,

добові
коливання ПОШВ або ОФВ1 >
30 %.

2.4. За
періодом захворювання:

—
період загострення;

—
період ремісії.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]

Источник

Бронхіальна астма — це хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, яке проявляється нападами задишки з кашлем, що часто закінчуються нападами задухи.

За статистикою ВООЗ кількість пацієнтів з бронхіальною астмою становить від 4 до 10% населення Землі.

Причини виникнення бронхіальної астми

• спадкова схильність;

• чинники з групи професійних шкідливостей;

• хронічний бронхіт та інфекції;

• якість вдихуваного повітря та екологічна обстановка;

• куріння;

• астма від пилу;

• деякі лікарські препарати.

Хронічне запалення, яке спостерігається у хворих на бронхіальну астму, робить дихальні шляхи чутливими до алергенів, хімічних подразників, тютюнового диму і т.д. При їх дії виникають набряк та спазм бронхів. У цей момент бронхіальний слиз виробляється у великій кількості, що ускладнює нормальне проходження повітря по дихальних шляхах під час дихання.

Класифікація бронхіальної астми

1. По причині:

• алергічна;

• неалергічна;

• змішана;

• неуточненої етіології.

2. За ступенем тяжкості:

• інтермітуюча (епізодична);

• персистуюча легкого ступеня тяжкості;

• персистуюча середнього ступеня тяжкості;

• персистуюча тяжкого ступеня тяжкості.

3. Станом на даний момент:

• загострення;

• ремісія;

• нестабільна ремісія;

• стабільна ремісія.

4. За рівнем контролю:

• контрольована;

• частково контрольована;

• неконтрольована.

Особливі форми бронхіальної астми

1. Атопічна бронхіальна астма (розвивається на тлі спадкового чинника).

2. Аспіринова бронхіальна астма (входить в аспіринову тріаду; пов’язана з особливою непереносимістю аспірину і багатьох інших протизапальних препаратів).

3. Рефлюкс-індукована бронхіальна астма (розвивається на тлі гастроезофагеального рефлюксу (ГЕР), або потрапляння в дихальні шляхи (просвіт бронхіального дерева) вмісту шлунка).

4. Бронхіальна астма фізичного зусилля (хвороба розвивається на тлі фізичної активності, в основному після 5-10 хвилин руху/роботи; особливо напади активізуються після роботи на холодному повітрі; супроводжується переважно кашлем, який самостійно проходить через 30-45 хвилин).

5. Професійна астма (через роботу в забруднених місцях, або ж при роботі з речовинами, що мають сильний хімічний запах/випаровування).

6. Кашльова форма астми (характеризується особливим клінічним перебігом — присутній тільки кашель, інші симптоми відсутні, або ж присутні мінімально).

Клінічний перебіг бронхіальної астми

Перші симптоми бронхіальної астми:

• задишка, особливо після фізичного навантаження;

• почуття закладеності в грудях, задуха;

• кашель, спочатку сухий, далі з прозорою мокротою;

• чхання;

• прискорене поверхневе дихання з почуттям складності видиху;

• хрипіння при диханні, зі свистом;

• кропив’янка;

• ортопное (вимушене положення, коли хворий, сидячи на ліжку або на стільці, міцно за нього тримається, ноги спущені на підлогу, таким чином йому простіше зробити повний видих).

Читайте также: Платные анализы на астму

Додаткові симптоми бронхіальної астми:

• загальна слабкість, нездужання;

• порушення ритму роботи серця (тахікардія) — пульс під час хвороби знаходиться в межах до 90 уд./хв., а під час нападу збільшується до 130 уд./хв.;

• хрипіння при диханні, зі свистом;

• почуття закладеності в грудях, задуха;

• головний біль, запаморочення;

• біль в нижній частині грудної клітини (при тривалих нападах).

Симптоми при тяжкому перебігу захворювання:

• акроціаноз та дифузна синюшність шкіри;

• збільшення серця;

• ознаки емфіземи легенів — збільшення грудної клітки, ослаблення дихання;

• патологічні зміни в структурі нігтьової пластини — нігті тріскаються;

• сонливість;

• розвиток другорядних захворювань — дерматити, екзема, псоріаз, нежить (риніт).

Бронхіальна астма у дітей протокол лікування

Діагностика бронхіальної астми

• збір анамнезу;

• фізичне обстеження;

• спірометрія (дослідження функції зовнішнього дихання) — ОФВ1 (об’єм форсованого видиху за 1 секунду), ПШВ (пікова швидкість видиху), ФЖЄЛ (форсована життєва ємність легенів);

• дихальні проби з бронходилятаторами;

• дослідження на наявність в мокроті (бронхіальному секреті) і крові еозинофілів, кристалів Шарко-Лейдена та спіралі Куршмана;

• встановлення алергологічного статусу (шкірні, кон’юнктивальні, інгаляційні та назальні проби, визначення загального та специфічного IgE, радіоалергосорбентний тест);

• рентгенографія грудної клітки;

• комп’ютерна томографія;

• ЕКГ;

• добова pH-метрія при підозрі на рефлюксну природу бронхіальної астми;

• тест з 8 хвилинним бігом.

Диференціальна діагностика бронхіальної астми проводиться з:

• ХОЗЛ (хронічними обструктивними захворюваннями легень);

• синдромальним бронхоспастичним синдромом при ДХСТ (дифузні хвороби сполучної тканини), васкулітах;

• трахеобронхиальною дискінезією (клапанна обструкція бронхів);

• ТЕЛА (тромбоемболія легеневої артерії) дрібних гілок;

• кардіальною астмою;

• бронхогенним раком;

• інтерстиціальним фіброзом легенів;

• бронхолегеневим аспергільозом;

• іншими захворюваннями, зумовленими внутрішньоструктурною патологією (круп, дифтерія); обструкцією верхніх дихальних шляхів (чужорідне тіло, ларингоспазм, стеноз бронха, параліч голосових зв’язок) і нижніх дихальних шляхів (аспірація, істеричний напад); зовнішнім здавленням (пухлина середостіння, заглотковий абсцес); внутрібронхіальною аспірацією (чужорідні тіла), дегенеративними захворюваннями (саркоїдоз внаслідок утворення ендобронхіальних гранулем, пухлина).

Лікування бронхіальної астми

Бронхіальна астма у дітей протокол лікування

Медикаментозне лікування

Базисна терапія бронхіальної астми впливає на механізм захворювання, вона дозволяє його контролювати. До препаратів базисної терапії відносять: глюкокортикоїди (в т.ч. інгаляційні), кромони, антагоністи лейкотрієнових рецепторів та моноклональні антитіла.

Симптоматична терапія дозволяє впливати на гладку мускулатуру бронхіального дерева, а також знімати напади астми. До препаратів симптоматичної терапії відносять бронходилятатори: β2-адреноміметики та ксантіни.

Необхідні дозування та послідовність прийому ліків визначаються виключно лікарем. Самостійна корекція доз неприпустима. Хворі на бронхіальну астму зобов’язані при собі мати препарат швидкого реагування.

Кожен пацієнт повинен пам’ятати, що використання швидкодіючих інгаляторів більше 4-х разів на добу — неприпустимо. Зворотнє може викликати важкий напад задухи — астматичний статус.

Якщо хворий помітив зниження ефекту від призначених лікарем препаратів, необхідно терміново навідатися до лікарні.

Немедикаментозне лікування

1. Фізіотерапія (електрофорез, індуктотермія, вплив ультразвуком, ампліпульс, ультрафіолетове опромінення).

2. Гіпербарична оксигенація, лазерне або ультрафіолетове опромінення крові.

3. Еферентні методи (гемосорбція, плазмаферез, плазмацитоферез, засновані на пропусканні крові через спеціальні пристосування з метою зміни її якісного складу).

4. Спелеотерапія

Ефект спелеотерапії пов’язаний з особливою взаємодією частинок солі (сухого аерозолю хлориду натрію) з поверхнею дихальних шляхів. При цьому зменшуються або зникають напади задухи, нормалізуються показники імунітету, полегшується відходження мокроти.

Згідно зі статистикою спелеотерапія дозволяє поліпшити стан: при бронхіальній астмі легкого перебігу — в 99%, при бронхіальній астмі середньої тяжкості — в 82%, при тяжкому перебігу — в 42,8% випадкiв. У переважної більшості, що пройшли спелеотерапію, стійкий позитивний ефект зберігається від 1 року і більше.

5. Респіраторная терапія

Позитивну дію затримок дихання на перебіг цілого ряду захворювань було помічено ще в давнину. Для хворих на бронхіальну астму розроблено велику кількість гіповентиляційних вправ, за допомогою яких можна ліквідувати легкі та середні за важкістю напади утрудненого дихання або нав’язливого сухого кашлю.

6. Фітотерапія

Для лікування бронхіальної астми широко застосовується цілий ряд лікарських рослин: чебрець, соснові бруньки, мати-й-мачуха звичайна, оман високий, дягель лікарський, материнка звичайна, першоцвіт лікарський, подорожник великий.

7. Дієта

Правильне харчування відноситься до одного з базових елементів в боротьбі з бронхіальною астмою.

Профілактика виникнення бронхіальної астми

1. Своєчасне лікування всіх захворювань хронічного характеру верхніх та нижніх дихальних шляхів.

2. Відмова від куріння.

3. Дотримання певної дієти.

4. Здоровий спосіб життя.

5. Уникнення контакту з подразниками (накурені, погано провітрені, запилені місця).

6. Постійний контроль за станом організму при наявності профшкідливості.

Прогноз при бронхіальнiй астмi

В цілому захворювання є хронічним та повільно прогресуючим, адекватне лікування може повністю усувати симптоми, але не впливає на причину їх виникнення. Прогноз для життя та працездатності при своєчасній діагностиці та адекватній терапії умовно сприятливий. Періоди ремісії можуть тривати протягом декількох років.

Источник