Функціональна асиметрія кори головного мозку
У результаті досліджень було встановлено, що:
- o ліва півкуля оброблює інформацію послідовно в міру надходження;
- o права — працює відразу з кількома входами одночасно, паралельно.
Імовірно, цим пояснюється той факт, що такий спосіб мислення як інтуїція, «прозріння», — функція саме правої півкулі.
Ліва й права півкулі відрізняються за здатністю сприймати довкілля, оцінювати його, запам’ятовувати. Так, наприклад, у людей з розщепленим мозком виявлено міжпівкулеве розходження в здатності сприймати й відтворювати геометричні фігури. Права півкуля легко справляється з цим завданням, і людина лівою рукою малює порівняно правильно уявлювані фігури. Водночас ліва півкуля з таким завданням справляється з великими труднощами, тобто в неї практично немає здатності до образного оцінювання довкілля. Разом з тим ліва півкуля легко оперує словами, вирішує логічні завдання, на що права нездатна.
При реєстрації ЕЕГ і її оброб-
Мал. 182. Кіркові взаємозв’язки діапазону частот β-ритму під час мисленнєвих операцій: розв’язання завдання на просторове (а), вербальне (б) мислення
ленні за допомогою комп’ютера можна зафіксувати в мозку співналаштованість нервових центрів, об’єднання їх для виконання того або того типу розумового процесу (мал. 182). Як видно з малюнка, фокус взаємодії, топографія їх специфічні для кожного типу виконуваної розумової операції. Під час абстрактно-вербальних процесів (б) зона мозку активується в лобових частках зліва, а під час образного мислення — у тім’яній ділянці справа. Тут чітко виявляється функціональна асиметрія участі другої і першої сигнальної системи.
Зазначені уявлення про функції мозку, його лівої і правої половини здебільшого збігаються з уявленнями про можливість виділення розумового й художнього типу людей. Підґрунтя логічного способу мислення — ліва півкуля, а образного, інтуїтивного — права.
Міжпівкулеві відмінності оброблення немовленнєвої (невербальної) інформації
Міжпівкулеві функціональні відмінності виявляються і при обробленні інформації, що надходить структурами, які належать до першої сигнальної системи. У більшості людей бінокулярний акт зору здійснюється при явному переважанні одного ока. У 60-70 % людей переважає праве око, у 30 %-ліве, і лише в 5-7 % випадків спостерігають симетрію зору. Провідне око визначає вісь зору, воно першим направляється до предмета, у ньому раніше закінчується процес акомодації, його зображення переважає над підлеглим йому оком. Правші краще сприймають інформацію правим вухом. Латералізація звукової сенсорної системи виявляється унаслідок того, що її перехрещені шляхи, які спрямовуються до контрлатеральної половини мозку, могутніші, ніж неперехрещені. Асиметрія мозку полягає в тому, що ліва півкуля краще обробляє мовленнєву інформацію, тоді як права — невербальні звуки, музику. А от дізнавання предмета на дотик, відчутність відбувається чіткіше при використанні лівої руки, оскільки імпульсація від неї надходить у праву півкулю.
Таким чином, у більшості людей асиметрія виявляється у двох формах: право- і лівобічній. Лише незначна частина людства характеризується симетричністю оброблення інформації в корі півкуль великого мозку. Право- і ліворукість зумовлені спадково.
Відносність домінування лівої півкулі
Значення лівої півкулі в мовній функції, руховій функції правої руки й ноги породило уявлення про її домінування стосовно правої. її функції, пов’язані з організацією вищих форм Поведінки й мовлення, філогенетично наймолодші. Але зазначені уявлення варто сприймати з великими застереженнями. Правильніше говорити про взаємодоповнювальну спеціалізацію обох півкуль із переважанням мовних функцій у лівій. Нормальне функціонування мозку потребує постійної взаємодії обох півкуль. Саме існування мозолистого тіла означає необхідність такого тісного контакту.
Уміння застосовувати функцію правої півкулі можна образно порівняти з можливістю бачити зірки посеред дня. Сонце в цей час сяє так яскраво, що зірки, попри те що вдень вони перебувають на небокраї так само, як і вночі, стають невидимі. І лише коли сонце заходить, маємо змогу їх бачити. Подібно до цього вплив найостаннішого еволюційного надбання людини — домінантної лівої логічної півкулі, що грунтується на мовній функції, — відсуває на другий план здатність до інтуїтивного мислення правої півкулі. Цілком імовірно, що для наших предків інтуїтивність, характерна для теперішньої правої півкулі, була головним способом сприйняття світу обома половинками мозку.
Єдність мозку — підґрунтя ефективного оцінювання світу й організації процесу мислення
Визнаючи придатність обох способів мислення — право- і лівопівкулевого, варто все-таки поставити запитання, чи однакові їх ефективність і корисність для організму. Права півкуля, здатна до інтуїтивності при вловлюванні зв’язків зовнішнього світу, очевидно, може виявити й те, чого насправді немає. Унаслідок того, що скептичне й критичне ставлення до дійсності в неї відсутнє, суто «правопівкулеві висновки» можуть бути хибними або параноїдальними. Особливості аналітико-синтетичних процесів у півкулях мозку виявляються і при формуванні емоцій, пам’яті. (Латералізація вищого відділу емоційної системи формується вже до 5-7-го років життя.). Так, затінюючи половину зорового поля за допомогою спеціальних контактних лінз, можна вивчити емоційне сприйняття кінофільму під час надходження інформації окремо до кожної півкулі. Було виявлено, що, незважаючи на наявну при цьому часткову передачу інформації через мозолисте тіло, права півкуля сприймає світ значно неприємнішим, ворожим. Ліва півкуля емоційне ставлення до довкілля дає приблизно таке саме, як цілий мозок. Імовірно, у нормі в повсякденному житті негативізм правої півкулі значною мірою пом’якшується більш «добросердою і життєрадісною» лівою півкулею.
Швидше за все, у творчих людей велике значення має права півкуля, оскільки створення шедевра й ставлення інших до нього є мало експериментальним. Але водночас, наприклад, у поета образне сприйняття світу належить до функції правої півкулі, а здатність римувати слова перебуває у компетентності» лівої півкулі. У певному сенсі «логічна» ліва півкуля вченого «підкріплюється» правою, що сприяє інтуїтивному розкриттю таємниць природи. Але в такому разі висунуті інтуїтивні припущення правої півкулі мають бути пропущені через сито критичного аналізу лівої. Тобто отримання знань потребує одночасно того й того способу мислення.
Источник
Учені
вже давно дійшли висновку, що при
виконанні певних функцій переважає або
права, або ліва півкуля. Це пов’язано з
особливостями анатомічної будови
великих півкуль кінцевого мозку.
Які
особливості лівої і правої півкуль?
В
лівій півкулі розташовані три центри
мови:
1)
руховий центр мови, який забезпечує
можливість писати;
2) слуховий центр,
який забезпечує можливість чути і
розуміти мову іншої людини;
3) зоровий центр
мови, або центр читання і розуміння
письмової мови; лічби (математичні
здібності, логіка, наука).
Отже,
ліва півкуля більше пристосована до
аналітичної діяльності і відповідає
за логічне мислення людини, тобто за
формулювання понять, побудову узагальнень,
висновків, складання прогнозів тощо.
У
правій півкулі містяться центри
керування: орієнтацією в просторі
(здатність до танців, гімнастики), центри,
що визначають музикальність
(сприйняття музики),
просторове уявлення (скульптура,
сприйняття художніх творів, живопису,
фантазія). Отже, права півкуля
спеціалізується на забезпеченні
образного сприйняття навколишнього
середовища на основі минулого досвіду,
на формуванні особистісного емоційного
ставлення до себе, інших людей і до
предметів; є базою конкретного образного
мислення, емоційного сприйняття оточення.
Утім, центри нюху, слуху,
зору містяться в обох півкулях.
До
особливостей півкуль належить розміщення
центрів проекції руху правої і лівої
руки. У лівій півкулі розташовані центри
проекції руху правої руки, а в правій
півкулі, навпаки, — центри проекції руху
лівої руки. Ця функціональна особливість
й поділяє людей на правшів і лівшів. Є
наукове припущення, що це, можливо,
пов’язано з розташуванням у правшів
основних центрів мови (слуховий, руховий,
зоровий) у лівій півкулі, а в лівшів,
навпаки, — у правій півкулі.
Чи
узгоджена робота двох півкуль?
Діяльність
мозку в нормі в цілому відбувається при
одночасній узгодженій участі двох
півкуль. У результаті такої роботи
забезпечується функціональна повнота
і збалансованість психічних процесів.
Однак спостерігається і певне переважання
(домінування) однієї з півкуль, яке
виявляється характерними психофізіологічними
рисами.
Найяскравіше
це виявляється у стилі мислення. Виходячи
з функціональної спеціалізації, ліва
півкуля забезпечує логічне мислення,
права — конкретне образне мислення. Це
означає, що кожна півкуля може самостійно
забезпечити аналіз інформації,
але тільки певної спрямованості.
Словесні
(мовні) сигнали (звукові та письмові)
сприймають слухові нервові центри,
розташовані у скроневій частці кори, і
зорові нервові центри, що містяться у
тім’яній частці кори. Завдяки
внутрішньокірковим зв’язкам ці нервові
центри утворюють єдину функціональну
систему, яка забезпечує сприйняття і
аналіз різних форм мовних сигналів та
їхнє звукове відтворення.
Функціональна
спеціалізація півкуль великого мозку
є фундаментальною основою психофізіологічної
індивідуальності людини. У будь-якому
психічному процесі беруть участь обидві
півкулі одночасно та узгоджено. Проте
спостерігається і функціональна перевага
роботи однієї з півкуль, що й позначається
на індивідуальних особливостях конкретної
людини.
20.
Основні типи темпераменту. Характеристика
наявних класифікацій темпераменту +
Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
- #
Источник
Контрольна робота з Диференціальної психології
Функціональна асиметрія мозку та її вплив на психічний розвиток
Зміст
1. Функціональна асиметрія півкуль
.1 Види функціональної асиметрії
.2 Спеціалізація півкуль головного мозку
.3 Коротка історія досліджень функціональної асиметрії півкуль
.4 Прояв і значення функціональної асиметрії спеціалізації півкуль мозку
.4.1 Асиметрія півкуль і емоції
.4.2 Асиметрія мозку і особливості розумової діяльності
.5 Взаимоотношение півкуль і творча діяльність
. Функціональна структура поведінкового акту
.1 Функціональна структура
.2 Стадії поведінкового акту
Список літератури
1. Функціональна асиметрія півкуль
. 1 Види функціональної асиметрії
Функціональна асиметрія півкуль — це характеристика розподілу психічних функцій між правим і левам півкулями головного мозку.
Функціональна асиметрія виявлена ??не у всіх людей, приблизно у однієї третини вона не виражена, тобто півкулі не мають чіткої функціональної спеціалізації.
Виділяють кілька видів функціональних асиметрій:
. Моторна асиметрія — неоднаковість рухової активності рук, ніг, обличчя, половин тіла, керована кожною півкулею мозку.
. Сенсорна асиметрія — нерівнозначність сприйняття кожним з півкуль об’єктів, розташованих ліворуч і праворуч від середньої площини тіла.
. Психічна асиметрія — спеціалізація півкуль мозку відносно різних форм психічної діяльності.
При розтині мозолистого тіла відбувається роздвоєння особистості. Шикуються дві моделі поведінки на одну і ту ж ситуацію. У процесі еволюції у людини відбувається поділ функцій правої і лівої півкуль.
Морфологічно півкулі принципово не відрізняються. Праве лише на 5 р більше лівого, але в лівій півкулі більше сірої речовини.
1.2 Спеціалізація півкуль головного мозку
Таблиця 1
Ліве полушаріеПравое полушаріеЛучше впізнаються стімулиВербальниеНевербальниеЛегко разлічімиеТрудно разлічімиеЗнакомиеНезнакомиеЛучше сприймаються задачіОценка тимчасових отношенійУстановленіе ідентичності стимулів за назвами Ліве полушаріеПравое полушаріеУстановленіе сходстваПереход до вербального кодірованіюОценка просторових отношенійУстановленіе разлічійУстановленіе фізичної ідентичності стімуловЗрітельно просторовий аналізОсобенності процесів воспріятіяАналітіческое воспріятіеПоследовательное воспріятіеОсобенності процесів воспріятіяАбстрактное, узагальнене, інваріантне узнаваніеЦелостное сприйняття (гештальт)
. 3 Коротка історія досліджень функціональної асиметрії півкуль
Історія вивчення функціональної міжпівкульна асиметрії у людини почалася більше 100 років тому. Домінантність півкуль по відношенню до мовним функціям вперше була продемонстрована французьким хірургом і антропологом Брока. У 1861 р він доповів про відкриття, зроблених ним під час розтину двох хворих страждали моторної афазією — в обох випадках ураження локалізувалися в лобовій частці. Однак тоді він не акцентував увагу на стороні пошкодження. Тільки пізніше в 1863 р повідомляючи про результати розтину вже восьми хворих, він зазначив, що всі пошкодження знаходилися і лівій лобовій частці, і обережно зауважив: Я не смію робити висновків і чекаю нових відкриттів raquo ;. Звідси видно, як коливався Брока, перш ніж прийняти революційну ідею про асиметрію півкуль людини. Тим часом нові відкриття не змусили себе чекати, і в 1865 р Брока виголосив свій знаменитий афоризм: Ми говоримо лівою півкулею .
Через десятиліття після відкриттів Брока, Верніке показав, що поразка задньої третини перше скроневої звивини лівої півкулі людини призводить до порушення розуміння мови і хворий починає сприймати мову як нерозбірливе шуми. Одночасно порушується і експресивна мова, в мові хворого з’являються парафазии. Однак у цих випадках рецептивні порушення мови залишаються провідними, що і дало Верніке підставу позначити весь цей синдром як синдром сенсорної афазії.
Правильність ідеї Брока швидко підтвердилася і в результаті народилася теорія домінантності мозкових півкуль. Ряд експериментаторів-клініцистів (у тому числі і сам Брока) незабаром зробили важливе доповнення, виявивши, що лівопівкульними мови спостерігалася тільки у правшів, у лівш ж домінантним по промові нібито чинився права півкуля. Ці відкриття привели до революції в ф…
Источник
Можливість існування характерних ознак поведінки, що здійснюється за участю сигнальних систем, знайшла згодом підтвердження у наявності функціональної асиметрії двох великих півкуль головного мозку, які діють як одне ціле. Виключення ОДНІЄЇ з них дозволяє виявити представництво функцій, характерних для особливостей поведінки художнього чи розумового типів ВНД людини.
Ліву півкулю називають домінуючою, бо її функції пов’язані з мовою людини як у правші, так і в шульги; пошкодження цієї півкулі призводить до втрати мови – афазії.
Існує два центри мови – Верніке і Брока, різних за своїм функціональним призначенням. Пошкодження сенсорного центру Верніке (розміщений в корі задньої частини верхньої скроневої звивини) призводить до сенсорної афазії – людина не розуміє сказані чи написані слова, але може розмовляти.
Пошкодження рухового центру Брока (знаходиться у корі заднього відділу лобової звивини, поблизу зони, що іннервує лицеву мускулатуру) призводить до моторної афазії – людина не може писати і говорити, але розуміє слова. Центри Брока та Верніке пов’язані між собою дугоподібними зв’язками. Вважають, що центр Верніке є первинним центром мови. Видалення його призводить до суттєвіших порушень мови, ніж видалення центру Брока (рис. 8.13).
Права півкуля на відміну від лівої домінує у проявах емоцій (міміка, інтонація, жестикуляція – «мова тіла»), розв’язанні просторових задач, музикальному сприйнятті, інтуїції. Відомий французький композитор Моріс Равель у 57 років отримав травму лівої півкулі при автомобільній катастрофі. Він, як і до того, міг слухати музику, отримувати задоволення, але не зміг займатися композицією – записати те, що звучало в його голові. У нього виникла афазія Брока.
Спеціалізація півкуль також пов’язана з переважаннями функції правої чи лівої руки, що є генетично обумовленим. У 96 % правшів (91 % людства) домінує ліва півкуля, у решти 4 % – права.
Функціональна асиметрія (латералізація) півкуль великого мозку
Мозок діє як єдине ціле, хоча має дві півкулі. Інформація передається між двома півкулями кори головного мозку через мозолисте тіло і мозок функціонує як єдина структура, сумісно здійснюючи всі функції. Винятком є передня частина скроневої частки. Ця скронева структура, в тому числі мигдалина, взаємодіють через нервові волокна передньої комісури. У дитячому віці мозок має значну пластичність і може компенсувати пошкодження структур. Пошкодження мозолистого тіла припиняє передачу інформації від центру Верніке домінуючої півкулі до моторної кори протилежної півкулі мозку, що призводить до втрати контролю правої рухової кори над свідомими руховими функціями лівої кисті й передпліччя, навіть тоді, коли в нормальних умовах вони є підсвідомими (рис. 8.14).
Переріз мозолистого тіла спричиняє передачу соматичної й зорової інформації від правої півкулі до лівої
РИС. 8.13. Карта специфічних функціональних ділянок, на яких виділені ділянки Верніке і Брока, відповідальні за розуміння та відтворення мови; у 95% людей вони локалізовані в лівій півкулі
РИС. 8.14. Функціональна асиметрія півкуль головного мозку людини: А — функції правої і лівої півкуль; Б — правильне зображення; В. Г — відтворення хреста і паралелепіпеда людиною з «розщепленим» мозком лівою (В) і правою (Г) рукою
півкулі поля Верніке. Таким чином, існує дві свідомих частки мозку. Наприклад, лише завдяки лівій півкулі мозку людина розуміє як написані, так і сказані слова. Права півкуля може розуміти лише написані слова та не розуміє сказаних.
У більшості людей права півкуля переробляє інформацію в цілому, а в лівій півкулі здійснюється її послідовна переробка з використанням слів – мови. Мова – це унікальний вид переробки інформації, властивий лише людині. Завдяки властивостям кори головного мозку людство досягло технічного прогресу й розвитку культури.
Источник
Кора головного мозку: зони- сенсорна,асоціативна,рухова.
Кора головного мозку: зона сенсорна
Сенсорні зони – це функціональні зони кори головного мозку, які через висхідні нервові шляхи отримують сенсорну інформацію від більшості рецепторів тіла. Вони займають окремі ділянки кори, пов’язані з певними видами відчуттів. Розміри цих зон корелюють з числом рецепторів у відповідній сенсорній системі.
– Первинні сенсорні зони і первинні моторні зони (проекційні зони);
– Вторинні сенсорні зони і вторинні моторні зони (асоціативні одномодальних зони);
– Третинні зони (асоціативні разномодальних зони);
Первинні сенсорні і моторні зони займають менше 10% поверхні кори головного мозку і забезпечують найбільш прості сенсорні і рухові функції.
Кора головного мозку: зони асоціативні (функціональні)
Асоціативні зони – це функціональні зони кори головного мозку. Вони пов’язують знову що надходить сенсорну інформацію з полученой раніше і зберігається в блоках пам’яті, а також порівнюють між собою інформацію, що отримується від різних рецепторів. Сенсорні сигнали інтерпретуються, осмислюються і при необхідності використовуються для визначення найбільш підходящих відповідних реакцій, які вибираються в асоціативної зоні і передаються в пов’язану з нею рухову зону. Таким чином, асоціативні зони беруть участь у процесах запам’ятовування, навчання і мислення, і результати їх діяльності складають те, що зазвичай називають інтелектом.
Окремі великі асоціативні області розташовані в корі поруч з відповідними сенсорними зонами. Наприклад, зорова асоціативна зона розташована в потиличній зоні безпосередньо попереду сенсорної зорової зони і здійснює описані вище асоціативні функції, пов’язані із зоровими відчуттями. Деякі асоціативні зони виконують лише обмежену спеціалізовану функцію і пов’язані з іншим асоціативними центрами, здатними піддавати інформацію подальшій обробці. Наприклад, звукова асоціативна зона аналізує звуки, розділяючи їх на категорії, а потім передає сигнали в більш спеціалізовані зони, такі як мовна асоціативна зона, де сприймається сенс почутих слів.
Ці зони відносяться до асоціативної корі і беруть участь в організації когнітивних функцій і складних форм поведінки.
– Вторинні сенсорні зони і вторинні моторні зони (асоціативні одномодальних зони);
– Третинні зони (асоціативні разномодальних зони);
– Паралімбіческіе зони і
– Лимбические зони.
Кора головного мозку: зона рухова
Рухові зони – це функціональні зони кори головного мозку, що посилають рухові імпульси до довільних м’язам по спадним шляхах, які починаються в білій речовині великих півкуль.
Багато рухові імпульси йдуть прямо в спинний мозок через два великих пірамідних тракту (кортікоспінальних тракту), що проходять в стовбурі мозку. Решта рухові імпульси передаються по екстрапірамідних шляхів, тут же йдуть рухові імпульси від базальних гангліїв і мозочка. У довгастому мозку всі шляхи перехрещуються, так що імпульси, які йдуть від кори лівої півкулі, іннервують праву половину тіла і навпаки.
Тіла нейронів, що у освіті пірамідних трактів, лежать в рухових зонах кори, а їх аксони утворюють синапси безпосередньо з мотонейронами спинного мозку в тому його сегменті, де ці нейрони виходять на периферію. У головному мозку немає ніяких проміжних синапсів, тому імпульси і наступні відповіді на них по шляху не затримуються і не видозмінюються.
Головним екстрапірамідних трактом є ретікулоспінальний тракт, перемикаючий імпульси від ретикулярної формації, яка лежить в стовбурі мозку між таламуса і довгастим мозком. З різних відділів головного мозку, що контролюють рухову активність, імпульси надходять у певні ділянки ретикулярної формації, де вони модифікуються під впливом імпульсів, що йдуть від кори, і стають або збудливими, або гальмівними. Наприклад, імпульси від мозочка і премоторной зони кори, керуючої координованими рухами, надходять в ту область ретикулярної формації, яка знаходиться в довгастому мозку і посилає імпульси, що стимулюють гальмівні мотонейрони. Останні придушують активацію певних м’язів, що дає можливість здійснювати складні координовані рухи тіла. Інші комбінації рухових імпульсів, навпаки, стимулюють збуджуючі нейрони, і загальний вплив ретикулярної формації на рухову активність виявляється збудливим.
Більшість волокон сенсорних нейронів на своєму шляху через таламус до кори віддає колатералі (бічні гілки) у ретикулярну формацію, беручи участь в утворенні ретикулярної активує системи, яка тонізує кору і бере участь в пробудженні організму від сну. Недостатня активність цієї системи або її руйнування приводить відповідно до глибокого сну або коми. Як вважають, багато речовини, що викликають загальний наркоз, надають свою дію, тимчасово блокуючи синаптичну передачу в цій системі. Передбачається також, що ретикулярна активує система відповідальна за виникнення і підтримання спонукань до дії і концентрації уваги.
Источник
