Гайморит на украинском языке
2017-12-13
Якщо гайморит не вилікувати, він може стати причиною серйозних ускладнень. Через що він з’являється, як правильно лікувати, чи допомагають народні засоби і що робити, щоб зовсім уникнути цього захворювання — розповідає лікар-оториноларинголог Марія Поляєва.
Що таке гайморит
— Гайморит — це запалення верхньощелепних придаткових пазух носа. При цьому захворюванні запалюється слизова оболонка.
При гаймориті у людини виникають головні болі. Коли вона змінює положення голови, наприклад зав’язує шнурки і просто нахиляється, можуть з’явитися тягнучі, тиснучі, пульсуючі болі в області чола, щік, перенісся. У пацієнта змінюється голос, стає гугнявим. З’являються виділення з носа слизового характеру, прозорого або ж, якщо приєднується бактеріальна флора, зеленого або жовтого кольору. В цілому знижується нюх, може підвищитися температура. Все це і є симптоми гаймориту.
Через що з’являється запалення
Одні з найпоширеніших причин гаймориту: загальне переохолодження та гостра респіраторна вірусна інфекція (ГРВІ). Гайморит може виникнути, якщо у людини є невилікуваний зуб верхньої щелепи або якщо корінь зуба вростає в нижню стінку верхньощелепної пазухи. Ця стінка буває тонка, іноді трапляється так, що коріння зуба проростають в порожнину верхньощелепної пазухи, і в неї потрапляє інфекція. В цьому випадку виникає сильне одонтогенне запалення, яке лікується важче, ніж звичайний гайморит.
Гайморит може з’явитися через хронічну інфекцію або хронічне запалення в піднебінних мигдалинах — тонзиліт. Оскільки слизова одна, ускладнення можуть перейти наверх і відбитися у вигляді запалення навколоносових пазух.
Ще до причин відносяться вірусні інфекційні захворювання. Серед них може бути скарлатина чи кір. Аденоїди у дітей теж можуть спровокувати розвиток гаймориту.
Іноді можна говорити і про схильність до гаймориту. Мова йде про людей, у яких викривлена носова перегородка — така посттравматична або анатомічна особливість. У цих випадках повітря поступає не зовсім звичайним способом, можуть осідати інфекції і розвиватися гайморит.
Як лікувати гайморит
Як тільки з’явилися симптоми гаймориту, потрібно йти до лікаря, щоб він призначив відповідне лікування. Лікар збирає анамнез, дізнається скарги, перевіряє, чи лікувала людина гайморит самостійно і як. Після цього роблять рентгенівський знімок приносових пазух. Хоча краще робити комп’ютерну томографію, вона показує всі у великих зрізах і дозволяє побачити всі клітини гратчастого лабіринту, основну пазуху.
Головне, що потрібно робити в першу чергу, коли виник гайморит, — евакуювати гній, якщо він скупчився в верхньощелепній пазусі. Лікар призначає місцеву протинабрякову терапію — судинозвужувальні краплі. Вони прибирають набряк з порожнини носа і допомагають розширити сполучення верхньощелепної пазухи — і все виходить.
Призначається антибактеріальна терапія. Як правило, починають з антибіотиків, що діють саме на флору верхніх дихальних шляхів, бронхолегеневу систему. Зазвичай вибирають такі препарати: «Флемоклав солютаб», «Аугментин», «Амоксиклав». Терапевтичну дозу призначають залежно від віку пацієнта і його ваги.
Якщо ж це лікування виявляється неефективним і рясні виділення тривають, а температура піднімається, лікар може призначити пункцію верхньощелепної пазухи. Її проводять зовні через ніс, ніяких проколів не роблять. З пазухи дістають гнійний вміст, щоб вона стала вільною. Якщо гній перейде в голову, це може бути дуже небезпечно.
Які можуть бути ускладнення
Якщо проігнорувати лікування або кинути його на півдорозі, гайморит може дати ускладнення на очі. Верхня стінка верхньощелепної пазухи — це нижня стінка орбіти очниці, і наслідки можуть поширитися на очну клітковину. Людина може осліпнути або захворіти на менінгіт — запалення мозкової оболонки.
Буває, що пацієнтові лікують гострий гайморит, але не доліковують, і тоді захворювання переходить в хронічну форму. Людина починає періодично хворіти, слизова в пазусі наростає, можуть з’явитися кісти і виникати поліпи в пазухах. Хронічні запалення ні до чого доброго не призводять. Якщо до них періодично приєднується бактеріальна флора, у людини починається гноєтеча з носа. Таке запалення потрібно лікувати вже хірургічним шляхом, видаляючи цю патологічну слизову оболонку.
Як не допустити появи гаймориту
Профілактика гаймориту включає в себе здоровий спосіб життя, фізичну активність, дотримання режиму сну, регулярне провітрювання приміщення, в якому знаходиться людина.
Людині, у якої зміщена або викривлена носова перегородка, порушене носове дихання, швидше за все, доведеться зробити операцію. Через те, що ніс дихає неправильно, інфекція може «застоюватися» у верхніх дихальних шляхах. Якщо в порожнині носа є поліпи, їх краще вчасно видаляти — не чекати, коли вони розростуться.
Поширені помилки пацієнтів
Якщо виникло запалення, з’являються виділення з носа і є інші симптоми гострого гнійного гаймориту, ні в якому разі не можна гріти щоку. Багато використовують мішечок з гарячою сіллю або грілку і думають, що запалення зменшиться. Але так можна тільки погіршити процес — гнійне запалення посилиться.
Ні в якому разі не варто займатися самолікуванням. Завжди краще звернутися до лікаря, щоб він призначив адекватну антибактеріальну терапію з урахуванням вашого анамнезу.
Источник
Гайморит – це багатовидове запалення гайморових пазух (верхньощелепних), що є формою синуситу і супроводжується підвищенням температури, рясною нежиттю, стомлюваністю пацієнта і відчуттям тиску на область носа, що не проходить. Захворювання є поширеною причиною звернення до ЛОР-фахівця.
Гайморит носить сезонний характер, загострення найчастіше спостерігається навесні й восени. При своєчасній грамотній діагностиці піддається консервативному лікуванню без хірургічного втручання.
Класифікація
Схема лікування гаймориту залежить від правильності діагностики. Підступність захворювання полягає в схожості симптомів з ринітом і алергією, хоча їх форми й причини принципово відрізняються один від одного.
Види гаймориту класифікуються за:
- розташуванням вогнища запалення (односторонній/ двосторонній/ фронтальний);
- характером перебігу захворювання (гострий, рецидивуючий, хронічний гайморит);
- етіологічними факторами (причини запалення гайморових пазух);
- формою гаймориту (катаральний або продуктивний).
Симптоматика гаймориту хронічної форми часто ідентична гострому виду гаймориту, що ускладнює постановку діагнозу. Періодичні загострення захворювання в результаті комплексного медикаментозного і фізіотерапевтичного лікування змінюються ремісіями.
Етіологія гаймориту
Причини гаймориту різноманітні. Симптоми загострюються:
- на тлі загального ослаблення імунітету;
- при проникненні інфекції в гайморові пазухи ззовні;
- при зараженні респіраторними захворюваннями (рідше – гострими інфекційними хворобами);
- при запаленні коренів молярів верхньої щелепи.
Розвитку запального процесу верхньощелепних пазух також сприяє наявність хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів, аденоїдні розростання або негативний вплив навколишнього середовища.
Клінічні прояви
Ознаки гаймориту класифікуються на загальні й локальні.
До загальних відносяться:
- гарячковий стан;
- закладеність носа;
- підвищення температури тіла до 40°C;
- нелокалізовані головні болі.
Локальними ознаками гаймориту виступають:
- одностороння або двостороння ускладненість дихання (в залежності від форми захворювання);
- хворобливість і відчуття тиску в області пазух носа (можуть бути не локалізованими, віддавати в скроню або ямку ока), котрі підсилюються при нахилі вперед;
- рясні слизові або слизово-гнійні виділення з носа;
- виражена набряклість і припухлість обличчя в області очниць (згладжені носогубні складки);
- втрата гостроти нюху;
- почервоніння очей, зовні нагадує кон’юнктивіт.
Вираженими симптомами гаймориту хронічної форми є відчуття розпирання в області запаленої гайморової пазухи, яке супроводжується слизово-гнійними виділеннями, зниженням концентрації й працездатності, сухістю в роті (як наслідок, ускладнення носового дихання).
Діагностика
Стандартна діагностика гаймориту включає зіставлення симптоматики з результатами ряду лабораторних досліджень, призначених профільним фахівцем:
- візуальний огляд і оцінка стану пацієнта;
- рентгенографія придаткових пазух носа;
- рентген прямого типу для виявлення затемнень на знімку, що підтверджують наявність набряклості верхньощелепних пазух.
Якщо від пацієнта надходять скарги, які є нетиповими для клінічної картини гаймориту, лікар може скористатися іншими методами, що дозволяють диференціювати захворювання:
- КТ або МРТ (для виключення наявності пухлини);
- дослідження сечі та загального аналізу крові (для оцінки швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) і перевірки на наявність бактеріальних інфекцій);
- фіброскопічна ендоскопія (для виявлення інфекцій грибкової природи);
- УЗД (для оцінки стану слизової);
- пункція верхньощелепної пазухи (для підтвердження наявності гнійного ексудату).
Для постановки правильного діагнозу і вибору схеми лікування гаймориту досить однієї з додаткових діагностичних процедур.
Методи лікування гаймориту
Традиційно лікування гаймориту проводиться:
- консервативно (включає медикаментозну терапію з призначенням антибіотиків і беспункціонних промивань носа антисептичними розчинами методом «зозулі»);
- хірургічними маніпуляціями.
Пацієнти, дізнавшись свій діагноз, розраховують обійтися лікуванням гаймориту без проколу. Це можливо не в кожному випадку. Пункція гайморової пазухи виконується при наявності в ній гною. Її проводять періодично разом з формуванням нового скупчення гнійного ексудату. Після процедури хворі відзначають поліпшення і відсутність виділень з носа.
Хірургічне лікування гаймориту
В окремих випадках лікар може призначити гайморотомію. Хірургічне втручання показане після 8 процедур проколів і рецидивуючих гнійних виділеннях. Його суть полягає у виконанні розрізу під губою з метою розкриття гайморової пазухи. В результаті операції видаляється запалена ділянка слизової, а додаткове сполучення з’єднує пазуху носа з порожниною рота.
Менш травматичним і більш сучасним способом лікування є ендоскопічна хірургія. Лікар вводить в ніс пацієнта ендоскоп, хірургічно розширюючи природні співустя пазухи. Далі виконується безболісне захоплення пошкодженої слизової безпосередньо в самій пазусі. Перевага цієї маніпуляції полягає в зниженні ризику розвитку ускладнень.
Лазеротерапія – ще одне сучасне досягнення медицини, що дозволяє перемогти гайморит за 8-10 сеансів. Лазерний промінь впливає на пошкоджену слизову оболонку пазухи, загоюючи її. Процедура безболісна для пацієнта.
Після купірування запального процесу і переходу захворювання в ремісію лікар призначає пацієнтові фізіотерапевтичні методи лікування, які сприяють закріпленню досягнутого результату.
Профілактика
Профілактика гаймориту носить індивідуальний характер і залежить від причини його появи. В цілому, вона полягає у виконанні основних правил здорового способу життя з метою зміцнення імунної системи, своєчасному очищенні носових проходів, відмові від шкідливих звичок.
Які ускладнення можуть бути викликані гайморитом?
Наслідками гаймориту, лікування якого проведено некваліфіковано або несвоєчасно, можуть стати наступні ускладнення:
- розтягнення запаленої пазухи;
- абсцес очниці ураженої сторони;
- внутрішньочерепні патології (абсцес мозку і т.п.);
- поява в носі поліпів та кістозних утворень;
- менінгіт.
Який лікар лікує гайморит?
Якщо в результаті самодіагностики виявилися симптоми гаймориту, необхідно звернутися до терапевта або сімейного лікаря. Після візуального огляду лікар направить пацієнта до профільного фахівця – отоларинголога. Також, якщо ви впевнені, що у вас гайморит, ви можете відразу звернутися до ЛОРа.
Лікарі
Отримати комплексне кваліфіковане лікування гаймориту в Києві можна в багатопрофільному медичному центрі МЕДІКОМ. У поліклініках, розташованих на Оболоні та Печерську, фахівці використовують сучасні методи діагностики та лікування. Довіряйте своє здоров’я кращим!
Борисенко Євген Олександрович
Лікар-отоларинголог вищої категорії
Ветрова Оксана Михайлівна
Дитячий лікар-отоларинголог
Герасименко Сергій Іванович
Завідувач ЛОР-відділенням, лікар-отоларинголог вищої категорії, кандидат медичних наук
Жгенті Іраклі Нугзарійович
Лікар-отоларинголог, пластичний хірург
Запорожець Тетяна Юріївна
Лікар-отоларинголог вищої категорії, пластичний хірург, кандидат медичних наук
Істоміна Світлана Юріївна
Врач-отоларинголог, сурдолог першої категорії
Кот В’ячеслав Федорович
Лікар-отоларинголог, дитячий отоларинголог вищої категорії
Миронюк Борис Миколайович
Лікар-отоларинголог вищої категорії, кандидат медичних наук
Протас Сергій Олександрович
Лікар-оториноларинголог, дитячий отоларинголог, лор-хірург
Сергієнко Віталій Андрійович
Лікар-отоларинголог вищої категорії
Тинник Олексій Петрович
Лікар-отоларинголог вищої категорії
Толчинський Вадим Вікторович
Лікар-отоларинголог, фоніатр вищої категорії, кандидат медичних наук
Томін Олександр Миколайович
Лікар-отоларинголог вищої категорії
Источник
Фото: ru.depositphotos.com
Это заболевание встречается довольно часто – на него выпадает до половины всех случаев болезней носовых пазух.
Содержание:
- Причины
- Симптомы
- Диагностика
- Лечение
- Последствия гайморита
- Профилактика
Причины
Гайморит, или верхнечелюстной синусит – одно из наиболее часто встречающихся заболеваний, которое способно еще не раз возвращаться к тому, кто уже испытал все прелести этой болезни. Среди всех болезней носовых пазух диагноз «гайморит» ставят в половине случаев.
Воспаление гайморовой придаточной пазухи обычно возникает у больных с острым насморком, корью, скарлатиной, гриппом или другим заболеванием инфекционной природы. Причина гайморита – бактерии или вирусы, которые попали в гайморовую пазуху через полость носа или кровь.
Довольно часто гайморит вызывает золотистый стафилококк и другие стафилококки. Могут быть причастными к воспалению стрептококки, коринебактерии и анаэробы, грибки. В принципе, эти бактерии всегда живут рядом с нами, но если иммунитет снижен – «плохие» начинают штурмовать организм, а с защитой он уже не справляется.
Также это может случиться из-за воспаления зубов верхней челюсти или патологий в этой области, аллергических заболеваний, нарушений строения носовой полости, из-за ослабленного иммунитета, полипов или аденоидов.
Симптомы
Основные симптомы – это слабость, ощущение заложенности носа и выделения из него, повышенная температура до 38 градусов и озноб. Появляется тянущая боль, которая ощущается при наклоне вперед. Боль может отдавать в глаза, зубы, голову. Часто болезнь сопровождается головной болью, которая нарастает при кашле, чихании. В челюсти – неприятные «тяжелые» ощущения. Слизистые отекают, во рту может присутствовать неприятный привкус. Неприятным становится запах изо рта.
Диагностика
Для установления диагноза требуется осмотр специалиста, а также рентгенография, с помощью которой доктор сможет его подтвердить. Могут назначить прохождение МРТ, РКТ, эндоскопии.
Лечение
Для лечения применяются антибиотики, также врач назначает промывание носа и прописывает сосудосуживающие препараты. В случае, если гайморит связан с аллергической реакцией, прописываются антигистаминные препараты. Кроме медикаментов, применяется и физиотерапия – назначают электрофорез, магнитотерапию. Но если уже есть гной, прогревание носовых пазух может сыграть отрицательную роль.
Если заболевание уже перешло в хроническую форму, возможно, придется решать вопрос хирургически – к носовой пазухе обеспечивают доступ через носовые ходы или разрезы в верхней челюсти.
В народной медицине пользуются популярностью такие методы лечения, как промывание носа раствором соли или отваром или настоем растений, закапывание носа облепиховым маслом или маслом шиповника, прогревание мешочками с солью, горячие ванны для ног, аппликации из глины, воска, парафина.
Но надо помнить, что в случае с гайморитом легко можно усугубить положение, начав лечение самостоятельно, без рекомендаций врача.
Последствия гайморита
Гайморит чреват осложнениями – кроме того, что эта болезнь может стать хронической, он может спровоцировать ангину, бронхит и пневмонию. Но это еще не самое страшное, хронический гайморит способен спровоцировать развитие воспалений головного мозга — менингита и энцефалита, сердечной мышцы – миокардита и эндокардита, суставов и почек. Если отравляющие токсины попадут в кровь – может развиться сепсис.
Профилактика
Предотвратить воспаление поможет закаливание, укрепление иммунитета, занятия спортом, полноценное питание. Не помешают витамины. Нужно избегать переохлаждения, инфекций в сезон простуд.
Вовремя выявить воспаление помогут своевременные обращения к врачу и профилактические визиты к ЛОР-врачу, стоматологу.
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ
Синусит: причины, симптомы, лечение и профилактика
Воспаление слизистой пазух носа может быть осложнением насморка или гриппа, но может появиться и после травм лица.
Источник
ГАЙМОРИТ — ГАЙМОРИТ, highmoritis (син.: maxillitis, sinuitis, antritis maxillaris), воспаление слизистой оболочки Гайморовой полости; впервые описан Рунге (Runge) в 1755 году; наиболее характерным признаком Г. 205 ГАЙМОРИТ 206 является выделение гноя из… … Большая медицинская энциклопедия
ГАЙМОРИТ — ГАЙМОРИТ, острое или хроническое воспаление слизистой оболочки верхнечелюстной (гайморовой) пазухи. Проявляется болью в области пораженной пазухи, заложенностью соответствующей половины носа, снижением обоняния, слизистыми или гнойными… … Современная энциклопедия
гайморит — синусит Словарь русских синонимов. гайморит сущ., кол во синонимов: 3 • болезнь (995) • восп … Словарь синонимов
ГАЙМОРИТ — воспаление слизистой оболочки, иногда и костных стенок верхнечелюстной (гайморовой) пазухи; часто возникает как осложнение гриппа. Проявления: боль в области пораженной пазухи, заложенность соответствующей половины носа, слизистые или гнойные… … Большой Энциклопедический словарь
ГАЙМОРИТ — ГАЙМОРИТ, гайморита, муж. (мед.). Воспаление гайморовой полости. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
ГАЙМОРИТ — ГАЙМОРИТ, а, муж. Воспаление слизистой оболочки (иногда также костных стенок) гайморовой полости. | прил. гайморитный, ая, ое. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
Гайморит — I Гайморит (highmoritis; анат. sinus Highmori гайморова пазуха + itis; синоним верхнечелюстной синусит) воспаление слизистой оболочки верхнечелюстной (гайморовой) пазухи. Различают острый и хронический Г. У детей чаще встречается острый гайморит … Медицинская энциклопедия
гайморит — воспаление слизистой оболочки верхнечелюстной (гайморовой) пазухи. Различают острый и хронический гайморит. Острый гайморит часто является осложнением гриппа, кори, скарлатины и других инфекционных болезней, а также следствием кариеса зубов и… … Биологический энциклопедический словарь
ГАЙМОРИТ — – воспаление слизистой оболочки верхнечелюстной (гайморовой) пазухи. Острый гайморит часто развивается как осложнение острого ринита, гриппа, кори, скарлатины и других инфекционных болезней, а также вследствие воспалительных заболеваний зубов… … Энциклопедический словарь по психологии и педагогике
гайморит — (по имени англ. анатома Гаймора (Highrnore), 1613 1685) воспаление (синуит) слизистой оболочки придаточной полости носа в верхней челюсти (гайморовой полости). Новый словарь иностранных слов. by EdwART, , 2009. гайморит [по имени английского… … Словарь иностранных слов русского языка
гайморит — а; м. Мед. Воспаление слизистой оболочки (иногда также костных стенок) гайморовой полости. * * * гайморит воспаление слизистой оболочки, иногда и костных стенок верхнечелюстной (гайморовой) пазухи; часто возникает как осложнение гриппа.… … Энциклопедический словарь
гайморит — (highmoritis; гаймор + ит; син.: максиллит. синусит верхнечелюстной) воспаление слизистой оболочки верхнечелюстной пазухи … Большой медицинский словарь
Гайморит — воспаление слизистой оболочки (а иногда и костной стенки) придаточной полости носа гайморовой [названа по имени английского анатома Н. Гаймора (правильнее Хаймор, N. Highmore; 1613 1685), описавшего её заболевания], или челюстной, полости … Большая советская энциклопедия
гайморит — воспаление слизистой оболочки верхнечелюстной пазухи. Источник: Медицинская Популярная Энциклопедия … Медицинские термины
Гайморит — м. Воспаление слизистой оболочки гайморовой полости. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
гайморит — гайморит, гаймориты, гайморита, гайморитов, гаймориту, гайморитам, гайморит, гаймориты, гайморитом, гайморитами, гайморите, гайморитах (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») … Формы слов
Источник