Гормони кори надниркових залоз
КАТЕГОРИИ:
Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)
Кора надниркових залоз виділяє три групи гормонів: пучкова зона виділяє глюкокортикоїди (гідрокортизон, кортизон і кортикостерон) — стероїди з різноманітним впливом на метаболізм вуглеводів та білків; клубочкова — мінералокортикоїди (альдостерон, дезоксикортикостерон), необхідні для підтримання балансу натрію та об’єму позаклітинної рідини; сітчаста — статеві гормони (андрогени, естрогени, прогестерон) і, частково, глюкокортикоїди.
Глюкокортикоїди свою назву отримали через здатність підвищувати рівень цукру в крові шляхом стимуляції утворення глюкози в печінці. Цей ефект є наслідком глюконеогенезу — дезамінування амінокислот у разі посилення розпаду білків. За такої умови вміст глікогену в печінці може навіть підвищуватися. Крім того, посилюється мобілізація жиру з депо і використання його для утворення АТФ.
Кортизон впливає і на інші види метаболізму, що багато в чому визначається його рівнем у крові. Так, він може впливати навіть на мінеральний обмін, хоча для цього концентрація кортизону повинна бути набагато вищою, ніж основного мінералокортикоїду альдостерону. І взагалі, чим вища концентрація кортизону в крові, тим різноманітніший його вплив. Наприклад, у невеликій концентрації глюкокортикоїди активують, а у великій, навпаки, пригнічують імунні механізми організму. Високий рівень кортизону в крові зумовлює використання амінокислот для утворення глюкози і виявляє антианаболічну дію. Особливо значно знижується синтез білків м’язів, у такому разі може виникати і катаболічний ефект — розщеплення м’язових білків для вивільнення із них амінокислот.
Глюкокортикоїди й АКТГ також впливають на нервову систему (збуджують її, спричиняють безсоння, ейфорію), на імунні та інші системи організму. Про комплексний вплив кортизону на різноманітні функції організму можна судити за такими змінами, що зумовлені його недостатністю: 1) гіперчутливістю до інсуліну; 2) зниженням запасів глікогену в тканинах; 3) зниженням активності глюконеогенезу; 4) недостатньою мобілізацією білків периферійних тканин; 5) ослабленням реакції жирових клітин на звичайні ліполітичні стимули; 6) гіпотензією; 7) затримкою росту; 8) м’язовою слабкістю і швидкою стомлюваністю; 9) зниженням здатності до посиленого виділення води в разі водного навантаження, 10) психічними та емоційними зрушеннями.
У фізіологічних умовах зазначені метаболічні ефекти глюкокортикоїдів збалансовані. За необхідності вони швидко забезпечують потреби організму в енергетичному матеріалі. Тому під час гострих стресових станів гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова система активується в першу чергу і рівень глюкокортикоїдов у крові підвищується. Під час повторної і тривалої дії стресового чинника реакція поступово згасає.
Важливою властивістю глюкокортикоїдів є їх протизапальна дія, пов’язана з тим, що вони знижують проникність судинної стінки і блокують секрецію серотоніну, гістаміну, кінінів та систему плазмін-фібринолізин, а також пригнічують утворення антитіл.
Протизапальна дія глюкокортикоїдів застосовується у клінічній практиці, наприклад, для лікування хворих на ревматизм. Розроблено низку мазевих препаратів для зовнішнього застосування (фторокорт, преднізолон тощо)
У регуляції секреції глюкокортикоїдів бере участь гіпоталамус. У ядрах переднього гіпоталамуса продукується кортиколіберин, який через ворітну систему надходить до аденогіпофіза і сприяє синтезу АКТГ, що стимулює утворення кортикостероїдів. У свою чергу, продукування АКТГ залежить від рівня глюкокортикоїдів у крові (за механізмом негативного зворотного зв’язку) і від рівня гіпоталамічного рилізинг-гормону.
Мінералокортикоїдиберуть участь у регуляції мінерального обміну і водного балансу організму. Найактивнішим з них є альдостерон. Під його впливом посилюється реабсорбція натрію і зменшується реабсорбція калію у ниркових канальцях, а це призводить до затримки іонів натрію і хлору в організмі і до збільшення виділення іонів калію та водню.
На відміну від глюкокортикоїдів, мінералокортикоїди посилюють розвиток запальних процесів за рахунок підвищення проникності капілярів і серозних оболонок. Вони також беруть участь у регуляції тонусу кровоносних судин і сприяють підвищенню артеріального тиску.
Посилення синтезу і секреції мінералокортикоїдів здійснюється, по-перше, під впливом ангіотензину II, по-друге — під впливом АКТГ, що, у свою чергу, відбувається під впливом кортиколіберину гіпоталамуса. Інгібіторами синтезу і секреції мінералокортикоїдів є дофамін, передсердний натрій-уретичний гормон, значне підвищення концентрації іонів натрію у крові.
Статеві гормони кори надниркових залоз мають значення для розвитку статевих органів у ранньому дитячому віці і для появи вторинних статевих ознак у той період, коли секреторна функція їх ще незначна. Крім того, естрогени проявляють антисклеротичний ефект (насамперед у жінок). Статеві гормони (особливо андрогени) сприяють обміну білків, стимулюючи їх синтез в організмі.
Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 944; Нарушение авторских прав?
Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет
Рекомендуемые страницы:
Читайте также:
Источник
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Наднирко́ва за́лоза, наднирник (лат. gl. suprarenalis) — парна ендокринна залоза у людини, а також у хребетних тварин.[1][2][3]
Анатомія[ред. | ред. код]
Надниркова залоза людини розташована в заочеревинному просторі на верхньому полюсі кожної з нирок. Права має трикутну форму, ліва — півмісячну; увігнуті основи надниркових залоз лежать на опуклих полюсах нирок. Разом із нирками надниркові залози укладені в жирову капсулу (лат. capsula adiposa) і покриті нирковою фасцією (лат. fascia renalis).
Довжина надниркової залози дорослої людини варіює від 30 до 70 мм, ширина — від 20 до 35 мм, товщина — від 3 до 10 мм, маса обох надниркових залоз становить 10–14 грамів. Зовні надниркова залоза вкрита сполучнотканинною капсулою, від якої в паренхіму відходять перегородки, що вміщують у собі судини і нерви та поділяють паренхіму на групи клітин і клітинні тяжі. У надниркових залозах розрізняють зовнішню кіркову речовину, що становить приблизно 2/3 усієї маси залози, і внутрішню мозкову речовину. У немовлят маса надниркової залози в середньому 3,5 гр. З віком вона збільшується, поступово розмежовуються кіркова і мозкова речовина, окремі зони кіркової речовини.
Кровопостачання[ред. | ред. код]
Здійснюється трьома групами надниркових артерій: верхньою, середньою, нижньою, що проникають в паренхіму у виді численних капілярів, утворюючи велику кількість анастомозів у мозковій речовині і синусоїди — розширення. Відтік крові від надниркових залоз відбувається через центральну і численні поверхневі вени, що впадають у венозну мережу навколишніх органів і тканин. Поруч з кровоносними розташовані лімфатичні капіляри, що відводять лімфу.
Інервація[ред. | ред. код]
Відбувається симпатичними (переважно) і парасимпатичними волокнами черевного, блукаючого і діафрагмального нервів.
Гістологія[ред. | ред. код]
Схематичне зображення гістологічної будови наднирника
Надниркова залоза складається з двох структур — кіркової речовини і мозкової речовини.
Мозкова речовина служить основним джерелом катехоламінових гормонів організму — адреналіну і норадреналіну. Деякі з клітин кіркової речовини належать до системи «гіпоталамус — гіпофіз — кора надниркової залози» та синтезують кортикостероїдів.
Кіркова речовина темно-бурого кольору, виділяє життєво важливі гормони: мінералокортикоїди та статеві гормони.
Кіркова речовина надниркових залоз[ред. | ред. код]
Гормони, які продукують у кірковій речовині, належать до кортикостероїдів. Сама кора надниркових залоз морфо-функціонально складається з трьох шарів:
- Клубочкова зона
- Пучкова зона
- Сітчаста зона
Клубочкова зона[ред. | ред. код]
У клубочковій зоні утворюються гормони, які називаються мінералкортікоїди. До них належать:
- Альдостерон
- Кортикостерон
- Дезоксикортикостерон
Мінералкортікоіди підвищують реабсорбцію Na + та виділення K + у нирках.
Пучкова зона[ред. | ред. код]
У пучкової зоні утворюються глюкокортикоїди, до яких належать:
- Кортизол
- Кортикостерон
Глюкокортикоїди мають неабияку дію майже на всі процеси обміну речовин. Вони стимулюють утворення глюкози з жирів і амінокислот (глюконеогенез), пригнічують запальні, імунні і алергічні реакції, зменшують розростання сполучної тканини, а також підвищують чутливість органів чуття і збудження нервової системи.
Сітчаста зона[ред. | ред. код]
У сітчастій зоні виробляються статеві гормони (андрогени, які є речовинами — попередниками естрогенів). Ці статеві гормони відіграють роль дещо іншу, ніж гормони, що виділяються статевими залозами. Вони активні до статевого дозрівання і після дозрівання статевих залоз, у тому числі вони впливають на розвиток вторинних статевих ознак.
Нестача цих статевих гормонів викликає випадання волосся; надлишок веде до вирилізації — появі у жінок рис, характерних для протилежної статі.
Мозкова речовина надниркових залоз[ред. | ред. код]
Клітини мозкової речовини надниркових залоз виробляють катехоламіни — адреналін і норадреналін. Ці гормони підвищують артеріальний тиск, посилюють роботу серця, розширюють просвіти бронхів, збільшують рівень цукру в крові. У стані спокою вони постійно виділяють невеликі кількості катехоламінів. Під впливом стресової ситуації секреція адреналіну і норадреналіну клітинами мозкового шару надниркових залоз різко підвищується.
Крім адреналіну і норадреналіну клітини мозкового шару виробляють пептиди, що виконують регуляторну функцію в центральної нервової системи і шлунково-кишковому тракті. Серед цих речовин:
- Речовина P
- Вазоактивний інтестинальний поліпептид
- Соматостатин
- Бета-енкефалін
Також в невеликій кількості синтезується дофамін.
Фізіологія[ред. | ред. код]
Ця залоза грає важливу роль в регуляції обміну речовин і адаптації організму до несприятливих (тобто стресових) умов.
Складна і різноманітна: вони регулюють обмін речовин, тиск крові, тонус м’язів, стан імунітету. Глюкокортикоїди впливають на обмін вуглеводів, білків та жирів, а також на кровотворні органи, мають протизапальну дію. Мінералокортикоїди беруть участь у регуляції мінерального обміну. У корі надниркових залоз синтезуються гормони під загальною назвою кортикостероїди, їх близько 40 видів. Серед широко використовуваних у медицині відомі кортизон і гідрокортизон. Вони регулюють обмін вуглеводів, перешкоджають розвитку запалення. При нестачі цих гормонів виникає бронзова хвороба, за якої шкіра набуває бронзового кольору. Крім того, людина худне, втрачає працездатність через розлади нервовом’язової системи.
Гормони кіркової речовини кортикостероїди (глюко- і мінералокортикоїди) синтезуються у мітохондріях секреторних клітин з холестерину. Різноманітний вплив кортикостероїдів на всі види обміну речовин, судинний тонус, імунітет та інше робить кіркову речовину наднирників найважливішою ділянкою життєзабезпечення людини в звичайних умовах і в умовах адаптації до різноманітних стресів. У клубочковій зоні кіркової речовини синтезується альдостерон — основний мінералокортикоїд, що бере участь у регуляції водно-сольового обміну. У пучковій зоні синтезується переважно кортизол — глюкокортикоїд, що впливає на білковий, жировий і вуглеводний обмін і на обмін нуклеїнових кислот, і кортикостерон, що володіє властивостями глюко- і мінералокортикоїда. У сітчастій зоні утворяться статеві гормони, головним чином андрогени. Синтез кортикостероїдів, насамперед глюкокортикостероїдів, регулюються адренокортикотропним гормоном. У глибині наднирника знаходиться мозкова речовина. Залозисті клітини мозкової речовини одержали назву хромафінних, або феохромних, тому що вибіркового забарвлюються солями хрому в жовто-бурий колір. Крім залозистих клітин у мозковій речовині наднирника багато нервових волокон і нервових клітин. Скупчення хромафинних нервових клітин, так званих параганглії, виявляють також по ходу легеневого стовбура і висхідної частини аорти, у середостенії знаходиться поперековий аортальний параганглій та інші. Хромафинні клітини секретують три гормони (адреналін, норадреналін і дофамін), об’єднаних під загальною назвою катехоламіни. Біосинтетичними попередниками цих гормонів є амінокислота тирозин. Адреналін синтезується тільки в надниркових залозах; норадреналін і дофамін утворюються також у парагангліях і численних нейронах симпатичної нервової системи. Всі тканини, що продукують катехоламіни, складають адреналінову систему. Активність хромафинних клітин стимулюють різноманітні впливи навколишнього і внутрішнього середовища: емоції, артеріальна гіпотензія, гіпоглікемія, фізичне навантаження, охолодження тощо.
Патологія[ред. | ред. код]
- Синдром Вотергауза — Фредеріксена
- Аденома наднирника
- Аддісонова хвороба
- Потрійний-А синдром
- Синдром Іценка-Кушинга
- Синдром Конна
- Первинний гіперкортицизм
- Синдром Ашара — Тьєра
- Глюкостерома
- Первинний гіперальдостеронізм (Синдром Конна)
- Вторинний гіперальдостеронізм
- Кортикоестрома
- Андростеромах
- Адреногенітальний синдром
- Феохромоцитома
Див. також[ред. | ред. код]
- Нирки
- Правило стресогенного збільшення наднирників Кристіана
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ О.Д. Луцик, А.Й. Іванова, К.С. Кабак, Ю.Б. Чайковський (2003). Гістологія людини (English). Uk: Mosby. с. 593. ISBN 966-7619-39-7.
- ↑ Atlas of functional histology (English). Uk: Mosby. 2000. с. 309. ISBN 0-7234-3072-1.
- ↑ Неттер Ф. (2004). Атлас анатомії людини (переклад Цегельский А.А.). Львів: Наутілус. с. 592. ISBN 966-95745-8-7.
Посилання[ред. | ред. код]
- Вступний курс про наднирники англ.
- Медична енциклопедія MedlinePlus: Наднирники
- Глобальний діаліз
- Товариство діалізних пацієнтів Нефрон
Источник
Кора надниркових залоз має три шари клітин, або три зони. Зовнішній шар, або клубочкова зона, продукує гормони мінералокортикоїди – альдостерон і дезоксикортикостерон. Основним гормоном є альдостерон. Середній – або пучкова зоно – синтезує переважно глюкокортикоїди (кортизол). Внутрішній шар, або ретикулярно зона, переважно продукує андрогени – дигідроепіандростерон і андростендіон (рис. 6.51).
Гормони кори наднирників – це стероїдні гормони, попередником яких є прогестерон. Синтез гормонів починається з холестеролу, який переважно транспортується кров’ю, проте може утворюватись із ацетату в корі наднирників.
Прегненолон синтезується в мітохондріях, після чого він надходить до ендоплазматичної сітки, де перетворюється на 17-тідроксипрогестерон, який транспортується в мітохондрії, де й утворюється кортизол {рис. 6.52).
Альдостерон і андрогени утворюються ланцюгом подібних ферментних реакцій.
У неспецифічній адаптації при стресових реакціях організму регуляція здійснюється завдяки секреції глюкокортикоїдів – кортизолу, в меншій мірі – мінералокортикоїдів.
РИС. 6.51. Розташування зон кори і мозкової речовини надниркових залоз та їх гормони
Глюкокортикоїди, регуляція їх секреції
Основний глюкокортикоїд – це кортизол. У плазмі крові близько 75 % кортизолу зв’язано з кортикостероїдзв’язуючим глобуліном (КЗГ) – транскортином, 15 % – з альбуміном, до 10 % кортизолу не зв’язано з білками й транспортується в активному стані. Синтез транспортних білків відбувається в печінці. Майже 90 % кортизолу плазми знаходиться в неактивному стані, бо гормон зв’язаний з транспортними білками плазми, інактивація кортизолу відбувається у печінці.
Глюкокортикоїди є гормонами, які дозволяють забезпечити адаптацію організму при дії стресових чинників, щоб відповідно до ситуації підтримати гомеостаз.
Стійкість організму до дії стресових чинників не збільшується після введення глюкокортикоїДів. Основну роль в адаптації до стресової ситуації відіграє активація усієї гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи.
Регуляція секреції кортизолу здійснюється за участю гормону гіпоталамуса кортиколіберину. Кортиколіберин синтезується у паравентрикулярних ядрах гіпоталамуса й надходить з кров’ю через портальні судини до аденогіпофіза, де стимулює утворення й секрецію адренокортикотропіну (АКТГ) кортикотропними клітинами.
АКТГ стимулює стероїдогенез у пучковій та ретикулярній зонах наднирників. Він взаємодіє з мембранними рецепторами клітин кори наднирників і через G^-протеїн активує аденілатциклазу, наслідком чого є утворення внутрішньоклітинного посередника цАМФ. Внутрішньоклітинний посередник цАМФ активує фосфопротеїнкінази, які каталізують утворення прегненолону з холестеролу й здійснюють подальший ланцюг хімічних реакцій синтезу кортизолу.
АКТГ також стимулює синтез ДНК, РНК і білка в корі наднирників, впливає на власні рецептори в аденогіпофізі, збільшуючи їх чутливість. У пучковій зоні кори наднирників під впливом АКТГ утворюється кортизол.
РИС. 6.52. Шляхи утворення глюкокортикоїдів, мінералокортикоїдів та андрогенів корою надниркових залоз. Знак «+» — стимуляція процесу
Регульованим параметром у контурі регуляції є концентрація кортизолу, який шляхом каналу негативного зворотного зв’язку пригнічує секрецію кортиколіберину в гіпоталамусі й АКТГ – в аденогіпофізі (рис. 6.53).
Секреція кортизолу має добовий (циркадний) ритм: його концентрація у плазмі крові досягає максимуму від 5 до 7 години, проте вночі – з 24 до 4 години – вона найменша. Цей ритм синхронізований з іншим циркадним ритмом: «сон – неспання». Циркадний ритм секреції кортизолу порушується під час стресової реакції організму, коли концентрація гормону збільшується.
Стимулюють секрецію кортизолу цитокіни – тканинні гормони, що утворюються у вогнищі запалення, а також фактор некрозу пухлин (ФНП) та інтерлейкіни. Вони збільшують секрецію кортиколіберину в гіпоталамусі, що призводить до зростання секреції АКТГ і відповідно – кортизолу. Таким чином, регуляція секреції кортизолу здійснюється в організмі завдяки таким механізмам:
■ циркадному ритму,
■ стресовій реакції;
■ стимуляції цитокінами;
■ пригнічення секреції викликається кортизолом завдяки каналу негативного зворотного зв’язку.
Призначення екзогенних глюкокортикоїдів як фармакологічних препаратів може призвести до функціональних та морфологічних змін гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи – атрофії кори наднирників. Тривала стресова реакція, наявність вогнища запалення та інші чинники, що стимулюють функцію системи, можуть призвести до гіпертрофії кори наднирників.
Механізм дії глюкокортикоїдів. Кортизол є стероїдним гормоном, який проходить крізь мембрану клітини й взаємодіє з рецепторами цитоплазми. Комплекс
РИС. 6.53. Контур регуляції секреції кортизолу. Знак «+» – стимуляція, знак – гальмування
«гормон – рецептор» мігрує до ядра, де зв’язується з ДНК і підсилює процеси транскрипції мРНК, кодованої геном. На рибосомах транслюється мРНК, що призводить до синтезу білків-ферментів. Рецептори до глюкокортикоїдів є практично у всіх тканинах.
Источник
