Гостра серцева недостатність серцева астма набряк легень
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
А́стма серце́ва — напад (приступ) задишки у людей з захворюваннями серця внаслідок декомпенсації серцевої недостатності. Є клінічним симптомом.
Етіологія[ред. | ред. код]
Не слід плутати серцеву астму з бронхіальною астмою, яка є самостійним захворюванням, а не симптомом. Астма серцева виникає в зв’язку з ослабленням діяльності лівого шлуночка серця, що призводить до застою крові в малому колі кровообігу (в легенях), іноді до набряку легень.
Серцеві клапани
Набряк легенів може виникнути через проблеми з клапанами серця. Якщо мітральний клапан звужується (мітральний стеноз), тоді зменшується кількість крові, що доходить до лівого шлуночка, що приводить до її накопичення в легеневих венах. Мітральний отвір відокремлює ліве передсердя та лівий шлуночок. Патологія розвивається, найчастіше, внаслідок ревматичної хвороби серця, при якій стулки клапана і хордові сухожилля деформуються та змінюються. Після того, як кров доходить до лівого шлуночка, вона поступає аортою в інші частини тіла. Якщо аортальний клапан так звужений (стеноз аортального клапана або гирла аорти), велика кількість крові залишається в шлуночку. Крім того, при стані, який називається аортальною регургітацією, кров, що доходить до аорти, тече назад у шлуночок через видозмінені стулки аортального або мітрального клапанів. Ці проблеми з клапанами можуть викликати гемодинамічні зміни, що призводить до набряку легенів.
Дисфункція серцевого м’яза
Набряк легенів може виникнути в результаті декількох захворювань серцевого м’яза. Найбільш поширеною причиною є ненормальна систолічна функція — проблеми з серцем під час фази викиду крові шлуночком. Захворювання, що викликають систолічну дисфункцію, включають:
- захворювання коронарних артерій;
- токсини, присутні в крові;
- міокардит.
Систолічна дисфункція викликає підвищення тиску у венозних судинах легенів, тому що обсяг крові, що витікає з серця, менший, ніж кількість, яка до нього поступає. Це викликає застій крові в легеневих судинах. Діастолічна дисфункція може також призвести до набряку легенів. Причини патології включають захворювання серцевого м’яза, недостатність кровотоку та підвищений артеріальний тиск.
Підвищений тиск у венозних венах
Безпосередньою причиною виникнення легеневого набряку є збільшення тиску в венозних судинах легенів, що означає збільшення об’єму крові, що протікає по венах від легень до серця. Зі зростанням тиску не вистачає часу для компенсаторного збільшення об’єму судинного русла; шар клітин, який в нормі пропускає тільки гази, дозволяти проходити рідкій частині крові (плазмі). Ця рідина накопичується в легеневій тканині, через що дихання стає обмеженим та важким.
Інші причини серцевої астми
Зустрічаються рідше, але варто відзначити наступні етіологічні чинники:
- звуження ниркової артерії, або стеноз ниркової артерії, яке може призвести до набряку легенів;
- доброякісна пухлина міжпередсердної перегородки, яка називається міксома передсердь;
- згусток крові всередині серця, відомий як внутрішньосерцевий тромб, також може провокувати легеневий набряк.
Симптоми[ред. | ред. код]
Приступи астми серцевої настають після фізичного навантаження, хвилювань, але особливо часто раптово виникають вночі, коли звужуються вінцеві судини, що живлять серцевий м’яз кров’ю. При приступах астми серцевої, що тривають від кількох хвилин до кількох годин, крім задишки, звичайно спостерігається біль в ділянці серця, синюшність обличчя, холодний піт.
Основні симптоми:
- Задишка, яка не обов’язково супроводжується хрипами.
- Підвищення швидкості поверхневого дихання.
- Підвищений артеріальний тиск і частота серцебиття.
- Відчуття занепокоєння.
Лікування[ред. | ред. код]
Лікування приступу серцевої астми невідкладне і полягає в застосуванні кисневої терапії, серцево-судинних засобів (строфантин, еуфілін, кардіазол) та діуретиків. Іноді вводять морфій.
Лікування зосереджене переважно на контролі нічного кашлю, набряків, навантаження і кількості залишкової крові в лівому шлуночку.
Лікування серцевої недостатності, яка часто присутня при серцевій астмі, передбачає використання діуретиків, що дозволяє звільнити легені від надлишкової рідини та ліків, а це допомагає серцевому м’язу перекачувати кров більш ефективно. Коли серцева недостатність добре контролюється, хрипи поступово припиняються. Деякі люди можуть одночасно страждати від астми та серцевої недостатності, і тому потребують лікування обох станів.
Пацієнти, що страждають серцевою астмою, як правило, чудово реагують на поєднання бронходилататорів, додаткового кисню та лікування серцевої недостатності.
Кортикостероїди призначаються тільки тоді, коли пацієнт з серцевою астмою добре не реагує на початкову терапію. Кортикостероїди зазвичай приймають довший час, щоб отримати потрібний результат. Якщо астму виникла через пошкодження серцевого клапана або отвір між камерами серця звужений, може виконуватися оперативне втручання.
Література[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання[ред. | ред. код]
Серцева астма
Источник
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гостра серцева недостатність (ГСН; англ. Acute decompensated heart failure) — раптовий розвиток патологічного стану серця, при якому недостатньо забезпечується кровопостачання організму хворого без допомоги компенсаторних механізмів. Є невідкладним станом, синдромом багатьох хвороб і патологічних процесів.
Розрізняють гостру лівошлуночкову та правошлуночкову недостатність. Такий поділ умовний, тому що при декомпенсації одного шлуночка порушується функція іншого.
Етіологія[ред. | ред. код]
Всі причини виникнення ГСН можна поділити на дві групи:
- захворювання серця (вроджені та набуті вади серця, фіброеластоз міокарда, міокардити, перикардити, обмінні кардіопатії, міокардіодистрофія, пухлини серця тощо);
- екстракардіальні (захворювання легенів, печінки, нирок, органів кровотворення та інші хвороби, які викликають ураження або перевантаження міокарда).
Також до основних захворювань і станів, що сприяють розвитку ГСН, можна віднести:
- Гостре зниження скорочувальної здатності міокарду через його пошкодження або «оглушення» (гострий інфаркт міокарду, ішемія міокарду, міокардит, операція на серці, наслідки використання штучного кровообігу, важка травма головного мозку, токсичні дії на міокард та ін.).
- Наростання проявів (декомпенсація) хронічної серцевої недостатності.
- Порушення цілісності клапанів або камер серця; тампонада серця.
- Виражена гіпертрофія міокарду (особливо з наявністю субаортального стенозу).
- Гіпертонічний криз.
- Підвищення тиску в малому колі кровообігу (тромбоемболія легеневої артерії, гострі захворювання легень та ін.).
- Тахі- чи брадіаритмії
У різні вікові періоди більш закономірно проявляється дія тих або інших причин ГСН. Наприклад, у грудному віці частіше спостерігаються вроджені вади серця, у шкільному — ревматичні ураження серця.
Патогенез[ред. | ред. код]
Патогенез багато в чому залежить від переважання лівошлуночкової або правошлуночкової недостатності. Крім того, тут важливий етіологічний фактор, що зумовлює форму ГСН. З урахуванням цього фактору можна виділити три форми серцевої недостатності:
- при токсичних, інфекційних та алергійних ураженнях серця розвивається міокардіально-обмінна недостатність серця;
- при вадах серця, гіперволемії та гіпертензії у малому та великому колах кровообігу виникає ГСН від перевантаження міокарда з наступною перевтомою серцевого м’язу та зниженням його скорочувальної здатності;
- при поєднанні ураження міокарда та перевантаженні серця (у хворих вадами серця в активній фазі ревматизму) проявляється змішана форма ГСН (міокардіально-обмінно-перевантажувальна).
За механізмом виникнення та клініко-інструментальним показанням виділяють дві форми ГСН:
- енергетично динамічну (за Хеггліном) та
- гемодінамічну (застійну).
Енергетично динамічна зумовлена первинним порушенням обмінних процесів у міокарді та розвивається при інфекціях, інтоксикаціях, комах та інших важких станах. При цій формі ГСН зберігаються нормальні границі серця, відсутні застійні явища у великому та малому колі кровообігу, однак скорочується механічна систола (за даними ЕКГ).
Гемодінамічна ГСН характеризується перевантаженням серця через збільшення маси крові у серцевих камерах у результаті об’ємного перевантаження крові, супротиву викиду крові з серця (перевантаження тиском).
Гостра лівошлуночкова недостатність[ред. | ред. код]
Розвивається при важких ураженнях м’язу переважно лівого шлуночка або його гемодінамічному перевантаженні. Вона виникає зазвичай як вторинне явище при вроджених вадах серця (коарктація аорти, її стеноз та ін.), набутих вадах мітральних та аортальних клапанів, вторинних артеріальних гіпертензіях, ураженнях міокарда, грубих порушеннях провідної системи серця.
Клінично ГЛН проявляється синдромом серцевої астми та набряку легенів.
Основу розвитку серцевої астми складає інтерстиціальний набряк з переходом рідини з інтерстиція до альвеоли. Тому серцеву астму розглядають як початкову фазу набряку легенів з наступними клінічними проявами. У хворого з’являються напади задухи, частіше у нічний час: він блідне, з’являється ціаноз видимих слизових оболонок, дихання пришвидшується. Хворий приймає вимушене сидяче положення, з рота виділяється пінисте мокротиння (спочатку безколірне, потім рожеве через кров). При аускультації легенів вислуховуються сухі та вологі хрипи.
Можуть бути й інші симптоми: на обличчі багато поту, тахікардія, нудота, артеріальна гіпертонія, руховий неспокій. Напад триває від декількох хвилин до декількох годин. При несвоєчасній допомозі синдром кардіальної астми переростає у набряк легенів.
Гостра правошлуночкова недостатність[ред. | ред. код]
Є результатом раптового зменшення кровотоку у легенях на фоні різних захворювань та патологічних станів (вроджені вади серця, напади бронхіальної астми, тромбоемболії легеневих артерій, ателектаз легені, стороннє тіло бронхів, гідроторакс та ін.).
Для цього стану характерні блідість, ціаноз, набухання шийних вен, набряки нижніх кінцівок, олігурія. Швидко збільшуються розміри печінки, розширюється права границя серця, з’являються тахікардія, ритм «галопу», зменшуються ударний та хвилинний об’єми серця, знижується АТ.
Тяжкі стани супроводжуються колапсом, ацидозом, порушенням метаболізму, неврологічними розладами, що у сумі знижує резерви серця, скорочувальну здатність міокарда.
Лікування[ред. | ред. код]
ГСН є загрозливим життю станом і вимагає невідкладного лікування. Нижче перераховані втручання, показані більшості хворих з ГСН. Одні з них можна виконати швидко у будь-якій лікувальній установі, інші доступні лише обмеженому числу хворих і зазвичай проводяться після первинної клінічної стабілізації.
1. При ГСН клінічна ситуація вимагає невідкладних і дієвих втручань і може досить швидко мінятися. Тому, за рідкісним виключенням (нітрогліцерин під язик або нітрати у вигляді аерозоля), препарати повинні вводитися в/в, що порівняно з іншими способами забезпечує найбільш швидкий, повний, передбачуваний і керований ефект.
2. ГСН призводить до прогресивного погіршення оксигенації крові в легенях, артеріальній гіпоксемії і гіпоксії периферичних тканин. Простим методом боротьби з цим проявом захворювання є дихання 100 % киснем. Метою є підтримка насичення артеріальної крові киснем > 90 %. Оптимально використати маску з високою швидкістю подання кисню (8-15 л/хв). В деяких випадках може знадобитися активніша дихальна підтримка, аж до ШВЛ.
3. Необхідно нормалізувати АТ і усунути порушення, здатні викликати зниження скоротності міокарду (гіпоксія, ішемія міокарду, гіпер- чи гіпоглікемія, електролітні порушення, побічні дії або передозування лікарських засобів та ін.). Відношення до раннього введення спеціальних засобів для корекції ацидозу (натрію бікарбонат та ін.) останніми роками досить стримане. Зменшення відповіді на катехоламіни при метаболічному ацидозі ставиться під сумнів. Спочатку важливіше підтримувати адекватну вентиляцію легеневих альвеол і якнайшвидше відновити достатню перфузію периферичних тканин; подальші втручання можуть знадобитися при тривалому збереженні артеріальної гіпотензії і метаболічного ацидозу. Щоб зменшити ризик ятрогенного алкалозу, рекомендують уникати повної корекції дефіциту основ.
Див. також[ред. | ред. код]
- Серцева недостатність
Література[ред. | ред. код]
- Єренков В. О. Невідкладна допомога у педіатрії: Довідник. — Кишинів: Картя молдовеняске, 1988.
Посилання[ред. | ред. код]
- 1.14. Протокол діагностики та лікування серцевої недостатності у дітей (додається); 1.15. Протокол невідкладної допомоги при гострій лівошлуночковій недостатності у дітей (додається); 1.16. Протокол невідкладної допомоги при гострій правошлуночковій недостатності у дітей (додається)[недоступне посилання з вересня 2019] — Про затвердження Протоколів діагностики та лікування кардіоревматологічних хвороб у дітей.
Источник
Серцева (кардіальна) астма — важкий клінічний синдром, який представляє собою появі раптових нападів задухи. Головна причина нападу серцевої астми полягає в порушення функціонування лівої половини серця (гостра лівошлуночкова недостатність), що виникає найчастіше на тлі перебігу захворювань системи кровообігу.
Серцева астма характеризується зниженням працездатності міокарда і, як наслідок, застійними станами в малому колі кровообігу. Останні стають причиною гострих порушень дихальної і кровоносних системах. До групи ризику належать особи старше 60 однак не виключена поява нападів у молодому віці, так як останнім часом спостерігається тенденція до збільшення випадків захворювань серцево-судинної системи серед молоді.
Серцева астма причини
Визначальні причини при даному синдромі — гостра лівошлуночкова недостатність, мітральний стеноз (звуження мітрального клапана), аортальна недостатність. Погіршення роботи лівого шлуночка веде до интерстициальному набряку легень, який викликає порушення в процесі газообміну в легенях. Виникає задишка, існують випадки розвитку рефлекторного бронхоспазму, також посилюють процес дихання. Порушення в роботі лівих відділів серця можуть бути викликані наявністю внутрипредсердного тромбу або миксоми (внутрішньопорожнинної пухлини серця).
Дані патологічні процеси зазвичай з’являються при будь-якому захворюванні системи кровообігу: міокардиту, гострого коронарного синдрому, аортальних вад серця, післяпологовий кардіоміопатії, гіпертонічної хвороби, аритмії , кардіосклерозу, аневризми серця та ін. Небезпечні пароксизмальні підйоми артеріального тиску (АТ) зі значним навантаженням на міокард лівого шлуночка (звідси його перенапруження, наприклад, у разі феохромоцитоми).
Ризик виявлення нападу серцевої астми є при збільшенні об’єму кровообігу (лихоманка, фізичне навантаження), об’єму циркулюючої крові (надходження в організм великої кількості рідини, при вагітності ), при перебуванні хворого в положенні лежачи, сильному емоційному розладі. У всіх випадках збільшується надходження крові до легень. Перед нападом хворі часто відчувають дискомфорт в області грудях у вигляді утруднення, відчувається серцебиття, можливий кашель.
У розвитку серцевої астми винні і деякі внесердечние причини: інфекційні захворювання (пневмонії, септициемии), гостре порушення кровообігу в мозку, гострий гломерулонефрит (захворювання нирок), важка залежність від психоактивних речовин, бронхіальна астма і пр. Напад може розвинутися як післяопераційне ускладнення.
Серцева астма симптоми
Основними ознаками серцевої астми під час неспання є задишка, покашлювання, відчуття стиснення в грудях під час незначної фізичної роботи, при нервово-психічному напруженні або переїданні, прийняття горизонтального положення.
Однак у більшості випадків напад серцевої астми застає зненацька людини вночі, так як в процесі сну послаблюється адренергическая регулювання та підвищується надходження крові до легень. Хворий прокидається від нестачі повітря, наростає задишка, яка переходить у ядуху. Відзначається сухий кашель з відділенням пізніше прозорою мокротиння або мокротиння рожевою забарвлення з прожилками крові. Збільшується частота дихання — кількість дихальних рухів 40-60/хв. при нормі близько 20/хв.
При нападі серцевої астми людина змушена прийняти вертикальне положення, сідаючи на ліжко, так як в результаті цього дії задишка зменшується (ортопное), що приносить деяке полегшення людині. Дихає хворий через рот, мова утруднена. В легенях вислуховуються сухі хрипи зі свистом (у випадку бронхоспазму), дріднопузирчасті вологі хрипи (при прослуховуванні підлопаткових області, хрипи з обох сторін або лише з правого боку).
Аускультація серця стає трудомістким процесом, так як при прослуховуванні відзначаються шуми і хрипи. Тим не менш, при прослуховуванні можна виявити глухість в сердечних тонах, поодинокі хрипи або хрипи розсіяного виду. Вдається виявити ознаки провідного захворювання (неспроможність клапанів серця, аортальних клапанів; порушення ритму серця). Рентгенологічне дослідження грудної клітки дозволить виявити ознаки застійних станів крові у венах і перевищений вміст крові в малому колі кровообігу. Легеневі поля прозорі, корені легень можуть бути розширеними і нечіткими на рентгенограмі.
Раптове пробудження із-за нападу викликає у хворого порушена стан, відчуття тривоги, паніки, що переростає в страх перед смертю. Тому найчастіше хворі серцевою астмою відрізняються неадекватною поведінкою, що ускладнює процес надання їм першої допомоги. Огляд хворого дозволяє виявити ціаноз в районі носогубного трикутника, ціаноз пальцевих фаланг, підвищення діастолічного артеріального тиску, тахікардію.
Приступ серцевої астми, як правило, триває кілька хвилин чи може затягнутися до 2-3 годин. Частота нападів та їх особливість залежать від перебігу основного захворювання:
— у випадку мітрального стенозу напади спостерігаються рідкісні із-за присутності рефлексу Китаєва (рефлекторне звуження просвіту легеневих альвеол, що ускладнює виникнення застою в капілярах, венозному руслі)
— напади при гострій правошлуночковій недостатності можуть пройти зовсім.
Довгі напади серцевої астми викликають появу «сірого» ціанозу, виступає холодний піт, набухають шийні вени. Відзначається ниткоподібний пульс і падіння артеріального тиску, хворий відчуває занепад сил.
Серцева астма лікування
При серцевій астмі через підвищення проникності капілярів здійснюється активне вступ плазми в легеневі тканини, особливо в периваскулярні, перибронхиальние простору. У зв’язку з цим розвивається інтерстиціальний набряк легень. Результатом такого процесу стає порушення вентиляції легень і нормального обміну газами між альвеолами легень і кров’ю.
Окрема роль при виникненні нападу у нейрорефлекторних ланок регуляції процесу дихання, кровообігу в мозку. Збудження дихального центру через порушення в його кровопостачанні або відхилення рефлекторного характеру (відповідна реакція на імпульси з вогнищ роздратування) тягне за собою розвиток вегетативної симптоматики під час серцевої астми.
В процесі лікування серцевої астми необхідним є проведення диференціальної діагностики цієї хвороби з бронхіальною астмою (а так само з гострим стенозом гортані, медиастинальним синдромом, задишкою при уремії, істеричним припадком). Вона порівняно з серцевою астмою протікає з іншими проявами алергії .
Напади серцевої астми відбуваються з малими змінами в частоті дихання, яке значно ускладнюється, і з подовженням часу видиху. Мокротиння при кашлі по консистенції нагадує густу слиз. При видиху відзначається набухання вен шиї, яке під час вдиху спадає. Мають місце ознаки емфіземи легень (перкуторно), сухі хрипи (при проведенні аускультації).
Ефективно в диференціальній діагностиці проведення ЕКГ у момент нападу, вивчення клініки серцевої астми, збір анамнезу хворого, проведення об’єктивного огляду і рентгенографії грудної клітки.
Якщо неможливо надання термінової лікарської допомоги при нападі, невідкладної терапії серцевої астми займається фельдшер, медсестра. Попередня підготовка хворого зводиться до його зручному розташуванню (напівсидячи) і звільнення шиї, живота для полегшення дихання.
Після цього можливо застосування наступних засобів:
— введення Фуросеміду внутрішньовенно;
— застосування наркотичних анальгетиків (Пантопон, Морфін). Анальгетики вводяться в поєднанні з Атропіном, у разі тахікардії — разом з Піпольфеном, Супрастин замість Атропіну;
— якщо розвинулися бронхоспазм, набряк мозку та ін ускладнення, використовується нейролептанальгетик (Дроперидол);
— при необхідності зниження навантаження на малий коло кровообігу допускається кровопускання до 05 л крові;
— накладення джгутів (якщо немає протипоказань);
— інгаляції кисню тривалий час, які повинні повторюватися (проведення процедури через етиловий спирт за допомогою маски, носових катетерів);
— коригування ПЕКЛО (застосування гіпотензивних засобів, використання сечогінних препаратів;
— використання серцевих глікозидів (Дигоксин, Строфантин).
Результат нападу серцевої астми визначається, в основному, перебігу основної патології, яка призводить до виникнення нападів.
Найчастіше прогноз серцевої астми є несприятливим. Однак попередження повторення нападів можливо при проведенні комплексного лікування і жорсткому дотриманні пацієнтом лікарських приписів. В такому випадку підтримується нормальний стан хворого, працездатність зберігається протягом декількох років.
Проведення лікування хронічної ІХС, артеріальної гіпертензії, недопускание розвитку інфекційних захворювань, а також дотримання водно-сольового режиму є основою профілактики серцевої астми та її нападів.
Серцева астма невідкладна допомога
При перших ознаках серцевої астми слід викликати швидку допомогу, а в очікуванні її приїзду — надати першу допомогу хворому.
Для зниження навантаження на серце, полегшення дихання, хворому надають напівсидяче положення, також необхідно звільнити горло і все тіло від стискаючих предметів одягу (розстебнути воріт, розслабити пасок на животі, якщо такий є і інші). Хворого краще всього розташувати біля відкритого вікна для припливу свіжого повітря. Рекомендується зробити ванну для ніг, що надасть заспокійливу дію на хворого.
До приїзду швидкої слід постійно контролювати артеріальний тиск (якщо людина до випадку з приступом серцевої астми вже мав проблеми з серцево-судинною системою, то в його будинку з великою йязицірністю буде присутній тонометр). Рекомендується дати хворому Нітрогліцерин. Таблетка тримається сублінгвально (тобто під язиком), поки вона повністю не розчиниться. Через 5 хвилин маніпуляцію можна повторити, не більше 2-х разів. При наявності спрею з нітрогліцерином слід віддати йому перевагу. Якщо препарати, що містять Нітрогліцерин, відсутні поблизу, дайте хворому таблетку Валідолу.
Ефективністю при першої допомоги має накладання венозних джгутів, після 5-10 хвилин як хворого привели в стан напівсидячи. Якщо спеціальний джгут відсутній, його роль може виконати еластичний бинт, капронову панчоху. Джгути накладаються одночасно в кількості 3-х штук: на обидві ноги і руку. При накладанні джгута на ногах його розташовують в 15 см від пахової складки, на руці розташування джгута — в 10 см від плечового суглоба. Через 15 хвилин міняють місце розташування одного джгута його накладанням на вільну кінцівку. Накладення джгутів застосовується для створення застою крові в кінцівках, тим самим стає менше навантаження на серце, зменшується йязицірність розвитку набряку легенів. Правильність накладання джгутів контролюється перевіркою пульсації артерій, на яких пульс повинен бути відчутним при промацуванні нижче місця розташування джгута. Кінцівку після стискання джгутом через кілька хвилин набуває багряно-синюшного забарвлення.
Хворий з приступом серцевої астми повинен бути госпіталізований в стаціонар, незважаючи на те, чи вдалося купірувати напад до прибуття медичних працівників швидкої допомоги. Основна причина розвитку нападу серцевої астми буде виявлена в лікарні, після чого лікар призначить відповідне лікування.
Самолікування в домашніх умовах і звернення до народної медицини суворо заборонені. Це може спричинити ускладнення захворювання або призвести взагалі до летального результату.
Источник
