Лікування гаймориту у дітей

Одна из самых частых причин визита к оториноларингологу – подозрение на гайморит у ребёнка. Родители опасаются прозевать серьёзное заболевание, особенно если насморк сильный и длительный, а лечение не приносит результатов. Но всегда ли насморк заканчивается гайморитом, и кому стоит быть на чеку, чтобы не пропустить опасную болезнь?

Особое внимание нужно уделить лечению заболевания, когда диагноз уже выставлен. Нередко врачи рекомендует делать прокол гайморовых пазух. В народе бытует мнение, что если провести такую процедуру ребёнку единожды, малыш станет постоянным посетителем ЛОР-кабинета. Родители должны понимать, как правильно лечить гайморит у ребёнка, и можно ли делать это в домашних условиях.

Что такое гайморит?

Не всегда длительный насморк говорит о развитии гайморита. Причин такого состояния очень много, начиная от аллергических реакций и заканчивая разными видами синусита. Само понятие «синусит» означает воспаление одной и более придаточных пазух носа. В случае, если патологическому процессу подверглись гайморовы пазухи носа, болезнь называется гайморитом.

Зачем нужны придаточные пазухи носа?

Носовая полость и пазухи выполняют важные функции – они помогают очистить, увлажнить и согреть вдыхаемый воздух. Таким образом, воздух, попавший в лёгкие, оптимизируется по своим физическим показателям. Гайморовы пазухи – полости в верхней челюсти, которые соединяются с носовой полостью маленьким отверстием, соустьем. Но если слизи много, происходит закупорка узкого канала с развитием острого воспаления.

Как возникает гайморит?

При попадании инфекционного агента в воздухоносные пути малыша возникает воспаление. Организм быстро реагирует на «вторжение» и увеличивает выработку слизи, появляются симптомы насморка. Скопившаяся слизь вызывает воспаление слизистой оболочки, выстилающей полость пазухи изнутри, и возникает катаральный гайморит. Вызвано это заболевание в большинстве случаев вирусами и появляется в первые дни болезни.

В случае если к процессу присоединяется бактериальная микрофлора, состояние ребёнка не улучшается. В пазухе скапливается гнойное содержимое, которое не может удаляться через узкий носовой канал. Возникает гнойный гайморит, который требует немедленных лечебных мероприятий.

При неправильном, нерациональном лечении болезнь приобретает хронический характер и тревожит ребёнка многократно. Поэтому важно вовремя и правильно справиться с серьёзным заболеванием, избежать осложнений.

Что думает о болезни доктор Комаровский?

Мнение доктора несколько отличается. Комаровский утверждает, что в 100% случаях при заболевании респираторной инфекцией можно обнаружить вирусный гайморит, который не требует специального лечения и проходит вместе с симптомами ОРВИ.

Опасность представляет собой насморк, который сохраняется после угасания других проявлений болезни. Ведь вирусная инфекция может длиться до недели, но за это время сильно снижает иммунитет. Ослабленный организм становится восприимчивым к бактериальным агентам, возникают осложнения, такие как гнойный гайморит. Частота бактериальных осложнений, по мнению доктора, составляет 2 – 3 % всех случаев ОРВИ.

Какие бывают формы гайморита?

Выставляя диагноз гайморит, врач обязательно указывает тип заболевания. В зависимости от этиологии болезни, различают вирусный, бактериальный или аллергический гайморит.

Так же указывается, какая пазуха поражена. В случае распространения процесса на обе пазухи выставляется двусторонний гайморит.

По течению различают острый и хронический процесс, а по типу – экссудативный (с наличием катарального или гнойного отделяемого) и продуктивный (связанный с изменением слизистой, разрастанием полипов).

Часто родители задают вопрос, может ли развиться гайморит у ребёнка трёх лет? На самом деле, своего нормального размера пазухи достигают лишь к 4 – 5 годам. При рождении пазухи малыша крошечные и постепенно увеличиваются с ростом ребёнка. Поэтому не может быть гайморита у ребёнка до 3 – 4 лет.

Как определить гайморит?

Заподозрить острый гайморит несложно, существуют характерные симптомы болезни:

длительное отсутствие носового дыхания. Особенно, если симптом сохраняется после исчезновения других признаков ОРВИ;
снижение обоняние вплоть до его полного отсутствия;
боль является характерным признаком гайморита. Возможны мучительные головные боли, усиливающиеся при повороте головы, отдающие в висок;
обязательным признаком считается боль в верхнечелюстной пазухе, особенно при наклоне головы вперед, что обусловлено давлением скопившегося гноя на стенки пазухи;
повышение температуры тела до 38 ºС, что является проявлением инфекционного процесса;
выделение из носа жёлто-зеленой густой слизи, или отсутствие экссудата из-за закупорки соустья;
отёчность, асимметрия лица, ощущение давления со стороны воспалительного процесса;
общие симптомы связаны с интоксикационным синдромом и проявляются повышенной утомляемостью, слабостью, снижением аппетита, нарушением сна.

Если процесс затянулся более чем на 3 недели, нужно думать о хроническом гайморите. Симптомы при хроническом течении выражены слабее, температура у ребёнка может не подниматься. Малыша мучает отсутствие носового дыхания, густое отделяемое из носовой полости. Болезнь не проходит при лечении обычными методами, состояние малыша не улучшается.

Для аллергического гайморита характерно хроническое течение, его бывает сложно отличить от бактериальной инфекции. Главный признак, по которому можно заподозрить именно аллергическую природу заболевания – отсутствие гнойного отделяемого из носа.

Лечение гайморита у детей

Для начала стоит определиться с причиной, вызвавшей гайморит, его симптомами, ведь лечение аллергического заболевания отличается от терапии инфекционного процесса.

Вирусный и бактериальный гайморит так же требуют различных подходов к лечению.

1) Лечение катарального вирусного синусита у детей.

Если причина гайморита – вирус, то особой терапии болезнь не требует, достаточно обычных средств для лечения ОРВИ.

Возможно применение противовирусных средств, лечение других проявлений вирусной инфекции, например, фарингита у детей.

После подавления иммунной системой ребёнка вирусной инфекцией проходит воспаление и в околоносовых пазухах.

Обязательно нужно уделить внимание питьевому режиму ребёнка, чтобы избежать обезвоживания и пересыхания слизи в пазухах и закупорки соустьев.

Для этой цели подойдет и применение сосудосуживающих капель, промывание солевыми растворами носовой полости.

Все мероприятия должны быть направлены на предупреждение образования густой слизи и закупорки канала, соединяющего пазуху с носовой полостью. Недопустимо дыхание малыша сухим, тёплым воздухом. Поддержка оптимальной влажности и температуры в комнате – важный фактор профилактики бактериального гайморита.

2) Как лечить бактериальный гайморит у ребёнка от 3 лет?

Для терапии гайморита наиболее эффективно применение схемы лечения, направленной на восстановление носового дыхания, борьбу с болезнетворными микроорганизмами, профилактику рецидивов.

Восстановление дыхания через нос

Восстановить дыхательную функцию и увлажнить слизистую оболочку можно несколькими способами.

Орошение слизистой.

Для этого подойдут специальные спреи, которые производятся на основе солевых растворов, морской воды. Например, «Аквамарис», «Салин». Они мягко убирают отёк и восстанавливают защитную функцию слизистой оболочки носа. Лекарства абсолютно безопасны и не вызывают привыкания.

Промывание полости носа.

Этот метод требует некоторой сноровки и подходит для детей с симптомами гайморита, возрастом старше 7 лет. Предпочтение стоит отдать солевым и антисептическим растворам для промывания полости носа.

Перед промыванием полости носа нужно проконсультироваться со врачом, ведь неверное проведение процедуры может стать причиной распространения инфекции и возникновения отита. Для удаления слизи малышам младше 7 лет лучше воспользоваться специальным аспиратором.

Делать промывание нужно, наклонившись над раковиной, налив теплый раствор в ёмкость с узким горлом, лейку. Небольшое количество жидкости нужно влить в ноздрю так, чтобы раствор вытекал из противоположной ноздри, голова при этом должна быть наклонена в сторону. Процедура повторяется по несколько раз с каждой стороны и помогает удалению гнойных масс из пазух и облегчению дыхания.

Метод «кукушка».

Выполняется врачом-специалистом с помощью ассистента. Для этого малыша кладут на кушетку и осторожно вливают антисептический раствор в одну ноздрю. В это же время медсестра убирает разжиженную слизь из другой ноздри с помощью специального отсоса.

Свое название метод приобрел из-за необходимости во время процедуры повторять ребёнку — «ку-ку». Таким образом мягкое небо перекрывает выход из носоглотки и препятствует попаданию жидкости в рот малыша.

Метод не вызывает болезненных ощущений и позволяет в короткие сроки избавиться от гайморита.

Капли в нос.

Сосудосуживающие препараты необходимо выбирать с учетом возрастных особенностей ребёнка и противопоказаний. Для детей до 3 лет предпочтительнее форма каплей, для ребят постарше можно применять спреи в нос. Хорошо зарекомендовали себя такие препараты, как «Назол-беби», «Виброцил», они быстро и мягко уменьшают отёк слизистой и снижают количество отделяемого.

Недопустимо длительное применение сосудосуживающих капель — более 10 дней. Это вызывает привыкание к лекарству и изменению слизистой носа.

Пункция околоносовой пазухи.

Прокол применяется при невозможности убрать гной другими способами, при риске развития осложнений, тяжелом состоянии ребёнка или с диагностической целью. Пункцию проводят под местным обезболиванием с помощью иглы, введенной в нижний или средний носовой ход, с последующим откачиванием слизи и гноя.

В народе существуют мифы о хронизации гайморита и необходимости в повторных пункциях при таком способе лечения. На самом деле, пункция никак не связана с дальнейшими заболеваниями малыша и может служить не только лечебной, но и диагностической манипуляцией. Набирается небольшое количество слизи и определяется микроорганизм, вызвавший недуг.

Антибактериальная терапия

В случае развития бактериального гайморита без применения антибактериальных средств не обойтись. Но при вирусном гайморите антибактериальные препараты не только не показаны, а и опасны. Применение антибиотиков при вирусном заболевании увеличивает риск осложнений и увеличивает устойчивость бактерий к антибактериальным препаратам.

Выбор антибиотика осуществляет врач с учетом способности лекарства попадать в гайморовы пазухи и чувствительности микроорганизма. Обычно используются цефалоспорины и макролиды, а курс лечения составляет не менее 10 дней.

Противоаллергические средства

Антигистаминные препараты («Фенистил», «Цитрин» и другие) уменьшают отёк слизистой носа. Особенно показано применение лекарств при лечении антибиотиками для профилактики аллергии.

Физиотерапия

Действенны и безопасны для любого возраста физиотерапевтические процедуры. УВЧ, магнито- и лазеротерапия, ультразвук улучшают кровообращение и увеличивают лимфоток, помогают избавиться от слизи и уменьшить воспаления в пазухе.

Как вылечить хронический гайморит у ребёнка?

Чтобы избавиться от недуга и надолго забыть о повторных эпизодах болезни, нужно найти причину заболевания. Для определения фактора, вызывающего нарушение оттока и застой слизи, нужно провести комплексное обследование крохи. Нужно обратить внимание на наличие аденоидов, гипертрофических состояний слизистой, наличие кариозных зубов.

Без удаления фактора, вызывающего гайморит, невозможно избавиться от болезни.

При выборе антибактериальных средств нужно определять чувствительность микроорганизма к антибиотику. А в периоды, когда болезнь отступила, рекомендовано санаторно-курортное лечение и физиопроцедуры.

Чего делать нельзя при лечении гайморита?

Лечение болезни народными средствами.

Нерациональная терапия и лечение народными средствами нередко приводят к усугублению процесса или к повторным появлениям гайморита. Потраченное на неверное лечение время может ухудшить состояние крохи и привести к развитию осложнений.

Ингаляции, прогревания.

Любые согревающие процедуры противопоказаны при воспалительном процессе. В тепле рост бактерий увеличивается, а процесс распространяется. Такие методы могут быть не только неэффективными, но и опасными, приводить к травмам и ожогам.

Заниматься самолечением.

Лечение гайморита должен определять опытный детский врач с учетом возраста ребёнка, причины заболевания и чувствительности микроорганизма. В противном случае высоки риски развития опасных осложнений.

Осложнения гайморита:

переход болезни в хроническую форму;
остеомиелит — распространение инфекции вглубь на кости черепа;
менингит – проникновение возбудителя в оболочки мозга;
отиты, заболевания среднего уха, снижение слуха;
обострение сопутствующих патологий.

Выводы

Насморк может подстерегать ребёнка в любое время года, даже летом. Иногда он длительно не проходит, не поддается обычному лечению. Эти симптомы указывают на необходимость обращения за консультацией к специалисту. После обследования и постановки диагноза будет назначено правильное и грамотное лечение.

Не нужно пытаться лечить гайморит самостоятельно, ведь его легко спутать с другими болезнями. А неверное лечение только усугубит состояние крохи и повысит риск развития опасных осложнений. Пользуясь простыми рекомендациями, вы сможете обезопасить малыша от серьёзных болезней, предотвратить недуг.

Источник

Гайморит у дітей вважається складною проблемою для батьків. Ця недуга слід лікувати негайно, поки він не прокинувся аденоїди. Серед часто зустрічаються ознак синуситу у дітей відзначають закладеність носа, млявість у тілі. Якщо при звичайній застуді виділення соплів з носа не проходить через тиждень – варто звернутися до фахівця.

Причини гаймориту у дітей

Гайморит у дітей часто плутають з ознаками грипу, застуди. Щоб підібрати правильне лікування, слід виявити причини появи цієї недуги. Гайморит у дитини 2 роки не лікується самостійно, необхідна консультація фахівця. Рекомендується прослідкувати за виділеннями з носа малюка. Щоб визначити хворобу, варто подивитися в інтернеті фото гаймориту у дітей і порівняти виділення з носа свого чада.

Фактори, що спричинили виникнення Гаймориту у дитини.

Риногенних гайморит трапляється внаслідок ускладнень різних хвороб, таких, як ГРВІ, ГРЗ. При простудних хворобах, через носові шляхи в організм потрапляє інфекція, що скупчилася в соплях. Як правило, бактерії стають причиною синуситу.
Нежить, розвинений на ґрунті алергічної реакції має властивість переростати в гайморит. Захворювання супроводжується набряком пазух.
Травми перенісся, носа або сильні удари спричиняють розвиток синуситу, часто стають каталізатором виникнення гаймориту в хронічній формі.
Інфекційне ураження. Вірус потрапляє в організм через кров, що стає причиною верхньощелепного гаймориту у дітей. Розвиток недуги тісно пов’язане з ослабленими захисними функціями людини.
Невірне функціонування кровоносних судин. Такі прояви характерні при вегетосудинної дистонії. Циркуляція крові в зоні носових пазух погіршується, виникає інфекція, яка тягне за собою гайморит.
Запалення аденоїдів – джерело поширення бактерій, часто викликають гайморит у дитини.
Захворювання ротової порожнини. Карієс або стоматит часто провокують виникнення верхньощелепного синуситу.
Спадкові хвороби. Найбільш частою причиною виникнення небезпечної недуги носа вважається муковісцидоз.

Симптоми гаймориту у дітей служать головним чинником, який допомагає визначити хворобу. Правильне встановлення недуги допоможе повністю його усунути, боротьба з хворобою спроститься. Чітко діагностувати чинники, що спричинили виникнення Гаймориту у дитини, зможе тільки лікар. Комаровський про гаймориті у дітей вважає, що недуга може виявлятися з різних причин. При захворюванні, праві і ліві гайморові пазухи запалюються. У разі неправильного лікування виникає фронтит, який часто призводить до менінгіту. До ускладнень синуситу відносять хвороби оболонок мозку, що іноді закінчуються смертельно. Помітити причини гаймориту у дітей необхідно відразу.

Симптоми і ознаки дитячого гаймориту

Гайморит, як і будь-яке інше захворювання, має певні симптоми. Перші ознаки гаймориту у дітей необхідно помічати відразу, оскільки вони є найбільш вираженими. Лікувати недугу краще на перших стадіях, оскільки він може перерости в більш складну форму.

Сильні хворобливі спазми в області голови. Локалізуються вони зазвичай в зоні лоба і скронь. Найбільш сильно болить та сторона особи, на якій знаходяться уражені гайморові пазухи. Больові ознаки посилюються при повороті голови, чханні. В лежачому положенні тіла, хворий перестає її відчувати.
Зубні болі. Больові відчуття набирають обертів під час прийому їжі. Часто піддаються болів жувальні зуби, вони найбільш гостро відчувають зміни в будові пазух.
Кашель при гаймориті у дітей зазвичай буває сухим, як супроводжуючий симптом застуди. Під час покашлювань посилюються больові спазми.
Закладеність носа. Ця ознака трапляється внаслідок скупчення в них гною, який важко виводиться. Часто дитина скаржиться, що не дихає одна ніздря.
Температура тіла підвищується. Це обумовлюється початком запального процесу синуса, який трапляється через скупчення в ньому виділень гною. Так само висока температура свідчить про боротьбу організму з недугою.
Виділення з пазух. Вони бувають як прозорими, так і гнійними. Після высмаркивания хворий не відчуває полегшення.
Болючі спазми в гортані, першіння. Такі ознаки гаймориту у дітей відчуваються, коли хвороба переходить у хронічну форму.

Якщо у дитини з’явився хоча б один з перерахованих вище симптомів – потрібно звертатися до лікаря. Приміром, гайморит у дитини 5 років лікується складніше, ніж у підлітків, частіше переходить у хронічну форму. Отже, чим раніше почнеться продуктивна терапія – тим менше буде негативних наслідків.

Як відрізнити звичайний нежить від гаймориту

Вкрай важливо навчитися розрізняти звичайний нежить від синуситу. Це допоможе вчасно зайнятися відповідним лікуванням недуги.

При нежиті, у носових пазухах «поселяється» інфекція, бактерії провокують набрякання слизової носа, з’являється закладеність, прозора і густий слиз. Пізніше, вона стає зеленого відтінку. При такому зміні слід насторожитися. Коли з’являються зелені соплі, це є ознакою серйозного запалення. При частому і сильному сякання, може початися запалення вуха. У період затяжної нежитю, порушується функціонування слизової оболонки, що призводить до верхнечелюстному синуситу. Точний діагноз зможе поставити доктор після обстежень. Зазвичай хворим призначається рентген. Даний метод здатний розпізнати наявність кіст, онкології, запалення пазух.
При гаймориті, симптоми залишаються незмінними, як і при нежиті. Щоб виявити, чи є синусит, при нахилі вперед хворий відчує біль тягнучого характеру в ділянці носових пазух і чола. Гострий гайморит проявляється болем у голові, густими виділеннями з носа, тиском у пазухах. Якщо його не лікувати, хвороба перейде в хронічну форму. Діагностика гаймориту у дітей виконується на розсуд лікаря.

Терапевтичні заходи

У дитини 4 років ознаки гаймориту будуть такими ж, як і у дітей молодше. Нерідко з’являються болі в області щелепи, де знаходяться жувальні зуби.

Лікування гаймориту у дітей проводиться згідно з протоколами лікування респіраторних інфекцій. Актуальна буде антибактеріальна терапія у разі присутності у дитини таких ознак, як болі в пазухах, слиз з гноєм, внутриорбитальные ускладнення. Лікування необхідно проводити з перших днів прояви симптомів недуги. Зазвичай медикаментозну терапію призначають курсом на десять днів і більше, при наявності бактеріальної інфекції. Найбільш популярним медикаментів у лікуванні є «Амоксицилін».

Стаціонарне лікування гаймориту у дітей включає ряд заходів.

Антибактеріальні препарати з метою запобігання хронічного перебігу хвороби, профілактика ускладнень.
Антигістамінні ліки призначаються для зняття сенсибілізації організму.
Зміцнюючі маніпуляції: прийом вітамінних комплексів, постільний режим, профілактика складних недуг, часте пиття.
Прийом судинозвужувальних крапель, таких, як «Називін», «Санорин», аерозолів «Мирамастин».

При неефективності консервативної терапії, показано здійснення пункції пазух. При підозрі на внутрішньочерепні, орбітальні ускладнення призначається хірургічне втручання. Коли нежить не припиняється по закінченню тижня, у дитини тримається висока температура, варто негайно звернутися до лікаря. Симптоми гаймориту дітей 10-12 років схожі з дорослими ознаками цієї недуги. Вони не дають підлітку жити повноцінним життям, завдають шкоди здоров’ю.

Фізіотерапевтичні методи

Як фізіотерапевтичних заходів, спрямованих на запобігання запалень, рекомендують такі процедури, як УФО носової області, УВЧ, вживання гомеопатичних засобів. Гостра форма синуситу у дітей при правильно підібраній терапії виліковується через 2 тижні, а хронічна форма – за 21 день.

Для посилення ефекту від медикаментозного лікування, рекомендується виконувати ряд дій.

Масаж. З перших днів розвитку недуги у малюка необхідно постукувати по переніссі 2-3 хвилини великим пальцем, 1 раз за 30 хвилин.
Дихальні вправи. Слід попросити малюка дихати по черзі лівою і правою ніздрею протягом 5 секунд по 10 разів. Другу ніздрю при цьому закривати пальцем.

Ці процедури стимулюють кровообіг, збагачують тканини киснем. Гайморит дитини 1 рік необхідно лікувати строго за рекомендаціями лікаря, в такому віці є великий ризик отримати хронічну форму синуситу у випадку невірно підібраної терапії.

Пункція

Прокол носових пазух – це втручання, під час якого з них забирається гнійна слиз, промивається порожнину, вводяться лікарські медикаменти. Зазвичай пункція виконується в цілях діагностики синуситу. Лікар проводить дане втручання, щоб виявити наявність і характер скупчилася слизу в пазухах. Ця процедура приносить людині дискомфорт, але вона є найбільш результативним методом лікування гаймориту. Якщо не провести захід тоді, коли це необхідно, синусит призведе до виникнення небезпечних хвороб. При хронічній формі захворювання пацієнт страждає від головних спазмів, мігрені. Пункція проводиться із застосуванням анестезії, не слід боятися болю. В носові пазухи вводитися спеціальна голка, яка висмоктує скупчення гнійної слизу. Після очищення, вводиться лікарський препарат. Неприємні симптоми гаймориту пройдуть відразу після процедури.

Профілактика гаймориту у дітей

Головним профілактичним заходом розвитку синуситу у дітей є зміцнення захисних функцій організму дитини. Допоможе збалансоване харчування, фізичні вправи і загартовування.

Так само варто виконувати ряд дій:

підтримання сприятливого клімату в приміщенні, де знаходиться дитина, зволоження кисню, комфортна температура;
лікування тонзиліту під час, аденоїдиту та інших захворювань носоглотки, регулярне відвідування стоматолога;
масаж, гімнастика дихальних шляхів.

Профілактика гаймориту у дітей стане вирішальним фактором у розвитку імунітету маляти. Здоровий організм набагато легше переносить хвороби, швидше від них позбувається.

Источник