Найнижча точка земної кори
Про найбільш глибокій западині, Марианском жолобі, ви, напевно, знаєте, так і MapMe про неї вже розповідав. Але чи знаєте ви, що є на планеті місце, яке нижче рівня майже на півкілометра? Так, Земля-матінка нас постійно дивує.
найглибше місце на планеті
Мертве море є найнижчою ділянкою суші на Землі. Тобто по суті, людина тут знаходиться на суші, а рівень моря «говорить», що він під водою.
Узбережжі Мертвого моря знаходиться нижче рівня світового океану на 417,5 метрів. А ще його називають Асфальтовим, Содомським і Морем солі. Знаходиться водойма на кордоні Йорданії і Ізраїлю. Цілком зрозуміло, що та дорога навколо Мертвого моря також є найнижчою дорогою на Землі.
У довжину море 67 кілометрів, а в ширину в самому великому ділянці всього лише 18 кілометрів. Водойма глибиною цілком може похвалитися: максимальний показник 306 метрів, а в середньому до дна до поверхні води 200 метрів.
тобто уявіть, найнижча точка морського дна Мертвого моря знаходиться на 723 метри від рівня світового океану!
Ну і звичайно головна особливість Мертвого моря ― його солоність. Це один із самих солоних водойм на планеті, рівень солі дорівнює 300-310 %, а в деякі роки досягає і 350 %.
Цікаві факти про Мертвому морі
Факт №1. У Мертвому морі ніхто не живе за його солоності. Або майже ніхто. Тут виявлено близько 70 видів ооміцетів і вищих грибів. Їм рівень солі не страшний.
Факт №2. Рівень води в Мертвому морі падає щороку на метр. Це дуже страшно для водойми і загрожує екологічною катастрофою. Так, обсяг води тут зменшився з 325 кубічних кілометрів до 147. Більш того, море практично поділено на 2 частини з-за такого осушення.
Основна причина ― діяльність заводів, які видобувають тут мінерали, а також кліматичні зміни.
Факт №3. Саме поруч з Мертвим морем або навіть на його місці (за деякими версіями) були відомі Содом і Гоморра. Однак пошуки стародавніх міст так і не увінчалися успіхом. Але на дні моря з супутника були зафіксовані аномалії, схожі на руїни міста. А ще гори кам’яної солі на південно-заході водойми називаються Содомскими, правда походження назви так і не встановлено до кінця.
Факт №4. Рівень мінеральних речовин у воді Мертвого моря становить приблизно 30 %.
Факт №5. Існує проект про перекидання води з Червоного і Середземного моря в Мертве. Вартість будівництва каналу оцінюється в 4 мільярди доларів.
Факт №6. Саме на березі Мертвого моря знайшов притулок біблійний Лот зі своїми дочками після руйнування Содому. Тут навіть можна побачити соляний стовп, в який перетворилася дружина Лота.
Факт №7. В околицях Мертвого моря були знайдені Кумранські рукописи, що належать найдавнішої іудейської секти єсеїв. Вони датуються приблизно II століттям до нашої ери. Їх принципи були дуже схожі з євангельськими заповідями. Знайшов випадково хлопчик-бедуїн у 1947 році. Вчені вважають, що саме вчення єсеїв підготували ґрунт для сприйняття християнства.
Хто на другому і третьому місці
Друге місце займає узбережжі озера Ассаль у Джибуті, воно лежить нижче рівня моря на 155 метрів. На третьому місці знаходиться пустеля Долина смерті в Каліфорнії — це найнижча точка обох Америк, 86 метрів нижче рівня моря.
Источник
Перелік предметів
Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія
Підручники в PDF
ГЕОГРАФІЯ
ЛІТОСФЕРА І РЕЛЬЄФ
ЗЕМНА КОРА
Земна кора — тонка зовнішня оболонка Землі середньою
потужністю 32 км. Найбільш тонка вона під океанами (від 4 до 10 км), а найбільш
товста — під материками (від 13 до 90 км). На кору припадає приблизно 5 %
об’єму Землі. Розрізнюють континентальну й океанічну земну кору. Існують також
райони з корою перехідного типу, де океанічна кора повільно перетворюється в
континентальну або, навпаки, частина континентальної кори перетворюється в
океанічну. Такого роду трансформації відбуваються в процесі часткового або повного
плавлення, а також внаслідок динамічних процесів у земній корі. Майже третину
земної поверхні становить суша, що складається з шести материків (Євразії,
Північної і Південної Америки, Африки, Австралії та Антарктиди), островів і
груп островів (архіпелагів). Більша частина суходолу розташована у Північній
півкулі. Взаємне розташування материків змінювалося протягом геологічної
історії. Бл. 200 млн років тому материки розташовувалися в основному у Південній
півкулі і утворювали гігантський суперконтинент Гондвану. Висота поверхні
земної кори істотно розрізняюється від району до району: найвища точка на Землі
— гора Джомолунгма (Еверест) у Гімалаях (8848 м над рівнем моря), а найнижча —
на дні западини Челленджер в Маріанському жолобі поблизу Філіппін (11 022 м
нижче від рівня моря). Таким чином, амплітуда висот поверхні земної кори
становить понад 19 км. Загалом гірські країни з висотами понад 820 м над рівнем
моря займають приблизно 17 % поверхні Землі, а інша територія суходолу — менше
ніж 12 %. На глибоководні (3—5 км) океанічні басейни припадає бл. 58 % земної
поверхні, а 13 % — на досить мілководний континентальний шельф і перехідні
області. Бровка шельфу переважно розташована на глибині бл. 200 м. Надто рідко
безпосередніми дослідженнями можуть бути охоплені шари земної кори, розташовані
глибше за 1,5 км (як, наприклад, у золотоносних рудниках ПАР глибиною понад 3
км, нафтових свердловинах Техасу глибиною бл. 8 км і в найглибшій у світі —
понад 12 км — Кольській буровій експериментальній свердловині). На основі
вивчення цих та інших свердловин отримана велика кількість інформації про
склад, температуру та інші властивості земної кори. Встановлено, що земна кора
складається з твердих гірських порід. Виключення складають привулканічні зони,
де існують вогнища розплавлених порід, або магми, яка виливається на поверхню у
вигляді лави. Загальне уявлення про хімічний склад земної кори склалося на
основі аналізу більш ніж 5000 проб вивержених (магматичних) порід. Встановлено,
що на 99 % вона складається з 12 елементів. У вагових відсотках вони
розподіляються таким чином: кисень (46,6), кремній (27,7), алюміній (8,1),
залізо (5,0), кальцій (3,6), натрій (2,8), магній (2,6), титан (2,1), марганець
(0,4), фосфор (0,1), сірка і вуглевод (разом менше за 0,1). Очевидно, що в
земній корі переважає кисень, тому 10 найбільш поширених металів присутні у
формі оксидів. Однак мінерали, з яких складаються породи, здебільшого
представлені не простими, а складними оксидами; до їхнього складу входить
декілька металів. Оскільки одним з найпоширеніших елементів на Землі є
кремній, багато мінералів являють собою різноманітні складні силікати.
Поєднання мінералів в різних кількісних пропорціях формує різноманіття гірських
порід.
Источник
§ 3. Будова земної
кори і рельєф
1. Пригадайте, що таке земна кора.
2. Чим материкова кора відрізняється від океанічної?
3. Які розрізняють форми рельєфу?
БУДОВА
ЗЕМНОЇ КОРИ. Як відомо, земна кора – це верхній шар нашої планети. Разом з
верхньою частиною мантії вона утворює літосферу – тверду оболонку Землі.
Розрізняють два головні типи земної кори. Материкова земна кора
складається з трьох шарів (осадового, гранітного, базальтового). Океанічна
земна кора утворена лише двома шарами (осадовим і базальтовим) і дуже
тонка. Такий тип кори є лише під западинами океанів.
Учені вважають, що спочатку на нашій планеті утворилася
земна кора океанічного типу. Під впливом процесів, що відбуваються в надрах
Землі, вона потовщувалася і на її поверхні утворилися складки – гірські
ділянки. Протягом мільярдів років земна кора зазнавала тривалих змін:
розламувалася на велетенські скиби, прогиналася западинами, вигиналася горами,
поки не набула сучасного вигляду.
Мал. Будова земної
кори
РУХИ ЛІТОСФЕРНИХ ПЛИТ.Згідно з теорією руху літосферних
плит, що ґрунтується на гіпотезі дрейфу материків, земна кора разом з частиною
верхньої мантії не є суцільним покриттям нашої планети. Вона розбита глибокими
розломами на величезні блоки – літосферні плити. Більшість плит включають як материкову, так і океанічну земну
кору. Їх товщина 60 – 100 км.
Літосферні плити здатні повільно переміщуватися по
в’язкій поверхні мантії (астеносфері), ніби гігантські крижини поверхнею води.
Швидкість їх руху видається мізерною – кілька сантиметрів на рік. Проте цей рух
відбувається протягом сотень мільйонів років, тому плити за такий час
переміщуються на тисячі кілометрів. Отже, сучасне розміщення материків і
океанів – це результат тривалого горизонтального руху літосферних плит. Ці рухи також призводять до того, що на стиках
плит в одних місцях відбувається їх зіткнення, а в інших – розсування.
Внаслідок зіткнення
двох літосферних плит з материковою корою їхні краї разом з усіма
нагромадженими осадовими породами зминаються у складки, породжуючи гірські
хребти. Якщо ж зближуються плити, одна з океанічною, а друга з материковою
корою, то перша прогинається і ніби пірнає під материкову. При цьому
припіднятий край материкової кори зминається в складки, формуючи гори, уздовж
узбереж виникають ланцюги островів і глибоководні жолоби.
При розсуванні літосферних плит на їх межах утворюються тріщини.
Таке трапляється здебільшого на дні океанів з тонкою корою – в рифтових долинах – поздовжніх ущелинах
(завширшки кілька десятків кілометрів), що розділяють серединно-океанічні хребти – величезні підводні гірські споруди.
Тріщинами на поверхню дна піднімається розплавлена магма. При її охолодженні з
магматичних порід виникає смуга молодої земної кори. Вона поступово
розповзається в обидва боки від глибинного розлому, що її породив, нарощуючи
краї літосферних плит. Внаслідок цього океанічне ложе розширюється. На дні
океану працює ніби гігантський конвеєр, що пересуває ділянки з молодою корою
від місця їх зародження до материкових околиць океану. Швидкість їх руху
маленька, а шлях довгий. Тому ці ділянки досягають берегів через 15 – 20 млн
років. Пройшовши цей шлях, вони опускаються в глибоководний жолоб і, пірнаючи
під материк, занурюються в мантію, з якої вони утворилася в центральних
частинах серединно-океанічних хребтів.
СТІЙКІ
ТА РУХОМІ ДІЛЯНКИ ЗЕМНОЇ КОРИ.Рухи літосферних плит указують на
те, що на земній поверхні є
відносно стійкі та рухомі ділянки.
Відносно стійкі ділянки земної
кори називають платформами. Це найдавніші за віком вирівняні
ділянки літосферних плит. Вони лежать в основі материків і
океанічних западин. Платформи мають двошарову будову. Нижній ярус – фундамент,
утворений кристалічний магматичними і метаморфічними породами. Верхній –
осадовий чохол, складений осадовими породами, що ніби чохлом накривають зверху
фундамент. Подекуди тверді кристалічні породи фундаменту виступають з-під
пухких осадових порід чохла на поверхню платформи. Такі ділянки називають щитами.
Ділянки ж перекриті чохлом називають – плитами (не плутайте з
літосферними плитами). За
геологічним віком розрізняють давні
і молоді платформи. Давні платформи
утворилися в найдавніші геологічні часи – в архейську і протерозойську
ери, тобто в докембрії. Вік їх
фундаменту 1,5 – 4 млрд років. Фундамент молодих
платформ утворився тільки 0,5 млрд років тому.
Між відносно стійкими ділянками земної кори розміщуються
нестійкі зони – рухомі пояси.
Вони збігаються з місцями глибинних розломів на суходолі і в океанах (в
серединно-океанічних хребтах і глибоководних жолобах). У цих вузьких, але витягнутих на тисячі кілометрів
зонах, скупчені вулкани і часто трапляються землетруси. Тому їх називають сейсмічними
поясами.
РОЗМІЩЕННЯ
ФОРМ РЕЛЬЄФУ.Рельєф тісно пов’язаний з будовою
земної кори. Сучасний її зовнішній вигляд формують найбільші форми рельєфу –
виступи материків і западини океанів, гори і величезні рівнини. Вони утворилися
в результаті рухів літосферних плит. У розміщенні форм рельєфу на поверхні
Землі є певні закономірності.
Виступи материків відповідають земній корі материкового
типу, а океанічні западини – областям поширення океанічної кори. Великі рівнини
розміщуються на давніх платформах. Від
того на якій ділянці платформи розташована рівнина залежить її висота: на щитах
найчастіше лежать височини і плоскогір’я, на плитах – низовини.
Гори суходолу та
серединно-океанічні хребти і глибоководні жолоби на дні океанів розташовуються
у рухомих поясах на межах літосферних плит. На суходолі при зіткненні
літосферних плит породи на їх краях зминаються в складки – утворюється область складчастості. При цьому
виникають молоді складчасті гори. Поступово, протягом мільйонів років, вони
руйнуються. Наступні рухи земної кори розломами розбивають їх на окремі брили.
По цих розломах відбувається вертикальне зміщення: якщо одна ділянка
піднімається відносно сусідніх, то утворюється горст, якщо опускається – грабен.
Так утворюються складчасто-брилові гори.
ЗМІНА
РЕЛЬЄФУ.Основною причиною різноманітності
рельєфу є взаємодія внутрішніх і зовнішніх сил, що діють одночасно.
Внутрішні сили в основному створюють великі форми
рельєфу. Зовнішні ж сили (вивітрювання, робота текучих вод, вітру, підземних
вод, льодовиків, морського прибою) руйнують гірські породи і переносять
продукти руйнування з одних ділянок земної поверхні на інші, де відбувається їх
відкладення і нагромадження. Зміна рельєфу Землі відбувається безперервно.
Змінюються обриси гір, їх висота, вирівнюються горби, заповнюються зниження.
Навіть, хоча й дуже повільно, змінюються обриси материків.
Рельєф нашої планети формувався тривалий час. При цьому
періоди горотворення чергувалися з періодами менш активних рухів земної кори,
коли гірські масиви руйнувалися зовнішніми процесами і перетворювалися на
рівнини.
ЯК
ЧИТАТИ КАРТУ «БУДОВА ЗЕМНОЇ КОРИ».На тематичній карті «Будова
земної кори» показано розташування літосферних плит та напрямки і швидкість їх
руху. На плитах виділено кольором платформи і області складчастості. Вони краще
вивчені і більш достовірно показані на суходолі. Як видно з карти, ядра сучасних материків утворюють здебільшого давні
докембрійські платформи. Їх обрамляють молоді платформи та області
складчастості, що утворилися в наступні ери. Часто на карті «Будова земної
кори» наводиться спеціальна шкала – геохронологічна
таблиця, що відображає відтинки геологічного часу (геологічні ери,
періоди), яким відповідає певний етап формування земної кори (епохи
горотворення).
На карті на дні морів і океанів позначено океанічні
платформи, серединноокеанічні хребти, глибоководні жолоби, зони розломів.
Штриховкою та значками відмічені зони землетрусів і вулкани. На місцезнаходження родовищ різних за походженням
(осадових, магматичних, метаморфічних) корисних копалин вказують типові значки.
Мал. Геохронологічна таблиця
Працюємо з картою
1.
Назвіть і покажіть великі літосферні плити. Якими типами земної кори вони
утворені?
2.
Визначте, в якому напрямку переміщуються Південноамериканська і
Африканська, Євразійська і Індо-Австралійська плити.
3.
Визначте, які літосферні плити і в яких місцях переміщуються з найбільшою
швидкістю.
4.
Де проходять межі літосферних плит? Які процеси та явища виникають на їх межах?
Поясніть, чому у межах Тихоокеанського вогняного кільця зосереджено 80 % усіх
сучасних вулканів.
5.
Назвіть острови Атлантичного океану, що лежать на межах літосферних плит.
Які острови цього океану розташовані поза їх межами?
6.
Наведіть приклади сусідства глибоководних жолобів і острівних дуг. Які
природні процеси та явища виникають поблизу них?
7.
Які форми рельєфу виникають на межах літосферних плит на суходолі? Наведіть
конкретні приклади.
8.
Назвіть давні (докембрійські) платформи.
9.
Області складчастості яких періодів є на Євразійській плиті?
Запитання і
завдання
1. Чим земна кора материкового
типу відрізняється від кори океанічного типу?
2. Якими є наслідки зближення і
розсування літосферних плит?
3. Яку будову має платформа? Які
розрізняють платформи за віком? Назвіть, користуючись картою „Будова земної
кори”, найбільші давні та молоді платформи.
4. Визначте за картою, де
розташовані серединноокеанічні хребти, ланцюги островів та глибоководні жолоби.
5. Які існують закономірності у
розміщенні форм рельєфу?
Источник
Від темних глибин океану до одних з найвищих піків на Землі, нижче представлені двадцять п’ять найбільших, найвищих, найглибших і найкрихітніших місць в світі!
25. Найглибше озеро – озеро Байкал
Це сибірське рифтове озеро є не тільки найглибшим озером на Землі, а ще воно також володіє найбільшим об’ємом і містить приблизно 20 відсотків прісної води всієї поверхні Землі.
24. Найвища гора – Еверест
Як ви, можливо, підозрювали, Еверест є офіційно визнаною найвищою горою в світі. Але це тільки якщо ми починаємо наш вимір на рівні моря …
23. Найвища гора від основи до вершини – Мауна-Кеа
Мауна-Кеа (Mauna Kea), вулкан на великому острові Гаваїв більш ніж в два рази вище Евересту, якщо рахувати від основи гори, що знаходиться на морському дні, до її піку.
22. Точка, що знаходиться найдалі від центру Землі – гора Чимборасо
Через опуклість Землі на екваторі, пік гори Еверест, також не є найвіддаленішої точкою від центру Землі. Ця честь належить вершині гори Чимборасо (Chimborazo) в Еквадорі.
21. Найнижча точка на Землі – Безодня Челленджера (Challenger Deep)
Це поглиблення, що знаходиться на глибині майже в 11 кілометрів нижче поверхні океану, є найглибшою точкою і без того глибокої Маріанської западини. Насправді, Еверест б зручно розмістився тут нижче поверхні.
20. Найвищий водоспад – Анхель (Angel Falls)
Цей водоспад у Венесуелі настільки високий, що вода іноді випаровується, не досягнувши землі.
19. Найсухіше місце – пустеля Атакама
Посеред чилійської пустелі Атакама (Atacama Desert) існує така точка, де дощ ніколи не випадав. Вчені називають цей регіон «абсолютною пустелею».
18. Найбільш високорозташоване людське поселення – Ла-Рінконада (La Rinconada)
Це шахтарське місто, розташоване в Перу, знаходиться в найвищому населеному регіоні земної кулі. На висоті, що перевищує розташування Ла-Рінконада, людина просто не зможе адаптуватися.
17. Найвища температура – Долина Смерті
При зареєстрованої температурі майже в 57 градусів за Цельсієм, Долина Смерті (Death Valley) в Каліфорнії в черговий раз за останній час стала найспекотнішим місцем на Землі.
16. Найбільш віддалене житлове місце на Землі – Трістан-да-Кунья (Tristan da Cunha)
Цей невеликий архіпелаг в Атлантичному океані, розташований в тисячах кілометрів, як від Південної Африки, так і від Південної Америки, має населення в 271 чоловік. Пошта доходить сюди лише кілька разів на рік.
15. Найглибша печера – Печера Крубера-Вороняча
Ця печера, розташована в Абхазії, є єдиною відомою печерою у світі, глибина якої перевищує 2000 метрів.
14. Найбільший перепад висот – гора Тор
Гора Тор (Mount Thor), розташована в Канаді, має висоту 1250 метрів і незважаючи на її дуже віддалене місце розташування в замерзлій тундрі північних провінцій Канади, вона є популярним місцем для скелелазіння.
13. Найбільш спекотне населене місце – Даллол, Ефіопія
Найспекотніший, постійно населений регіон в світі знаходиться в Ефіопії. Хоча в наші дні Даллол (Dallol) став ще менш населеним і деякі навіть говорять, що він став містом-примарою. Проте варто також зазначити, що в цьому регіоні вже давно не проводився офіційний перепис, тому дослідження спираються на раніше отримані дані.
12. Найпівнічніша точка суші на Землі – Острів Каффеклуббен (Kaffeklubben Island)
Цей острів, що належить Гренландії, офіційно вважається найбільш північною точкою суші на Землі. Тим не менш, існує кілька повільно переміщаються гравійних кіс, які лежать ще північніше.
11. Найнижча температура – Станція Восток, Антарктида
-89,2 °С – ця температура була зареєстрована в Східній Антарктиді і крім деяких нових супутникових вимірювань досі вважається найнижчою наземної температурою за всю історію.
10. Найглибший лід – Впадина Бентлі (Bentley Subglacial Trench)
Це місце також знаходиться в Антарктиді, і глибина тутешнього льоду перевищує 2,5 кілометра. Насправді, земля, на якій він спочиває, знаходиться набагато нижче рівня моря і є найнижчою точкою на Землі, яку не покриває океан.
9. Найглибша точка, виміряна від рівня землі – Кольська надглибока свердловина
Хоча вона була штучно створена, цей російський науковий проект спробував пробратися якомога глибше в земну кору. Свердло досягло глибини, що перевищує 12 кілометрів.
8. Найглибша точка, зроблена людиною – шахта Таутоне (TauTona Mine)
Ця Південноафриканська шахта є найглибшою точкою під поверхнею Землі, в яку міг вміститися чоловік. Її глибина становить майже 4 кілометри.
7. Найбільш холодний населений пункт – Оймякон, Росія
Іноді температура опускається нижче нуля в середині вересня і залишається там до травня. Середня температура в січні складає -46 ° С. Населення села становить менше 500 чоловік.
6. Найвища дорога – шахтарська дорога в Ауканкільче (Aucanquilcha mining road)
Ця шахтарська дорога колись використовувалася для вантажівок, що піднімалися на цей чилійський вулкан на висоту більше 6000 метрів.
5. Найвищий гірський перевал – Марсімік-Ла (Marsimik La), Індія
Хоча вулканічна гірська дорога, яку ми бачили в попередньому пункті, технічно є найвищою дорогою у світі, вона являє собою глухий кут і більше не використовується. На відміну від неї, прохід Марсімік-Ла, розташований на висоті 5582 метрів в північній Індії часто вважається найбільш високорозташованою функціональною дорогою в світі.
4. Найбільш високорозташоване озеро – Озеро Тітікака (Titicaca)
Це озеро знаходиться на кордоні Перу і Болівії в Андах на висоті 3812 метрів. У світі є кілька неназваних кратерних озер, які можуть бути розташовані трохи вище.
3. Найбільш віддалений острів – Острів Буве (Bouvet Island)
Цей невеликий безлюдний норвезький острів в південній частині Атлантичного океану, знаходиться між Антарктидою і Трістан-да-Кунья (місцем, яке, як ви пам’ятаєте, саме по собі є досить віддаленим).
2. Найдовша річка – Ніл
Незважаючи на труднощі в точних розрахунках витоків і напрямів різних річок, Ніл (Nile), як правило, вважається найдовшою річкою в світі. Його довжина становить 6650 кілометрів. У давні часи, коли вода все ще текла з озера Танганьїка (Lake Tanganyika), Ніл був на 1500 кілометрів довшим.
1. Найвіддаленіша від океану точка – Синьцзян (Xinjiang), Китай
Цей регіон в Китаї є азіатським полюсом недоступності. В основному це означає, що це найбільш віддалена від будь-якого океану точка на континенті.
Источник
