Слухова зона розташована у частці кори великих півкуль головного мозку

Потилична частка — одна з чотирьох великих часток кори головного мозку, осередок центру зору, містить більшу частину анатомічної області зорової кори.

Первинна зорова кора знаходиться в ділянці, яку охоплює поле Бродмана 17, яке ще позначається як V1 (від англ. visual — зоровий, візуальний). У людини зона V1 розташована на медіальній стороні потиличної частки в межах шпорної борозни (лат. sulcus calcarinus); повний обсяг V1 часто охоплює також і задній полюс потиличної частки. V1 часто також називають стріарною (смугастою) корою. Назва «смугаста кора» походить від лінії Геннарі (італ. Gennari), смуги, яка видна неозброєним оком[1] що являє собою мієлінізовані аксони з бічного колінчатого ядра. Ділянки кори, які також відповідальні за функцію зору, але знаходяться за межами V1, називають екстрастріарною корою. Є багато екстрастріарних ділянок, спеціалізованих на виконанні різних візуальних функцій, таких як обробка інформації зорово-просторової орієнтації, колірна диференціація (розрізнення кольорів), і сприйняття руху. Двостороннє ураження потиличної частки може призвести до коркової сліпоти й синдрому Антона-Бабінського — стану, що характеризується своєрідною ілюзією реальності, в якій незрячий заперечує власну сліпоту.

Анатомія[ред. | ред. код]

Потилична частка найменша з чотирьох парних часток в корі головного мозку. Розташована в задній черепній ямці, вона прикрита потиличною кісткою. (Див. Головний мозок людини для додаткової інформації.)
Анатомічно вона знаходиться над наметом мозочку, відростком твердої мозкової оболонки, який відділяє мозок від мозочка. Потиличні частки розділені між собою повздовжною щілиною лат. fissura longitudinalis cerebri. На медіальній поверхні потилична частка має форму трикутника й обмежена спереду тім’яно-потиличною щілиною (лат. fissura parieto-occipitalis), а знизу — колатеральною (лат. collateralis — той, що огинає, охоплює) борозною (лат. sulcus collateralis). Посередині медіальної поверхні потиличної частки проходить глибока шпорна борозна (лат. fissura calcarina). Нижче шпорної борозни розташована язичкова звивина (лат. gyrus lingualis). Між тім’яно-потиличної щілиною і шпорною борозною знаходиться клин (лат. cuneus)

Пошкодження первинної зорової зони потиличної частки може призвести до часткової або повної сліпоти.[2]

Функція[ред. | ред. код]

Потилична частка поділяється на декілька функціональних зон. Кожна візуальна зона містить повну карту візуального світу. Хоча ніяких анатомічних маркерів розмежування цих областях (за винятком стріарної кори) немає, проте, нейрофізіологи застосовують метод ЕЕГ записуючи різні типи сигналів за допомогою електродів для поділу на функціональні ділянки.

Першою функціональною зоною є первинна зорова кора. Вона містить низькорівневі: 1) опис локальної орієнтації, 2) просторової частоти і 3) кольору в межах малих рецептивних полів. Первинна зорова кора посилає імпульси в потиличні ділянки вентрального потоку (візуальна зона V2 і візуальна зона V4), й потиличної зони дорзального потоку — візуальну зону V3, візуальну зону МТ (V5) і дорсомедиальну зону (DM, V6).
Вентральний потік відомий як «що»-візуальний потік, він пов’язаний з розпізнаванням форми та визнанням об’єктів, в той час як дорсальний потік обробляє інформацію, яка відповідає на питання «де і як», і пов’язаний з рухом, місцезнаходженням об’єкта, контролем ока і руки, особливо, коли візуальна інформація використовується для орієнтації саккад (узгоджених рухів очей для розпізнавання об’єкту, обличчя людини) чи досягнення об’єкту рукою. Вентральний потік забезпечує важливу інформацію для ідентифікації подразників, які зберігаються в пам’яті. Маючи цю інформацію в пам’яті, дорзальний потік здатний зосередитися на рухових діях у відповідь на зовнішні подразники.[3]

Клінічне значення[ред. | ред. код]

При пошкодженні потиличних часток в результаті виникає гомонімна геміанопсія (відсутність зору в однойменних — правій чи лівій половинах поля зору). Потиличні ураження може спричинити візуальні галюцинації. Вогнища в тім’яно-скронево-потиличнихх асоціаціативних ділянках, пов’язані з кольоровою, руховою агнозією, і аграфією. Пошкодження первинної зорової кори, яка знаходиться на задньої поверхні потиличної частки, може призвести до сліпоти.[4]

Епілепсія[ред. | ред. код]

Недавні дослідження показали, що ідіопатична епілепсія може виникати при пошкодженнях у потиличній частці .[5]Трігерами припадків потиличної епілепсії можуть бути спалахи світла, зображення, які містять кілька кольорів. Потиличні припадки викликаються, в основному, протягом дня внаслідок перегляду телепрограм, гри в комп’ютерні ігри або інших стимулів.[6]Потиличні напади відбуваються з епілептогенного вогнища в межах потиличної частки. Вони можуть бути або спонтанними, або обумовленими зовнішніми візуальними стимулами. Епілепсія потиличної частки буває етіологічно: ідіопатичною, симптоматичною або криптогенною (причину котрої встановити неможливо).[7] Симптоматичні потиличні напади можуть початися в будь-якому віці, а також на будь-якій стадії після, або в ході основного захворювання. Ідіопатична потилична епілепсія зазвичай починається в дитинстві. Потилична епілепсія складає приблизно 5 % до 10 % усіх форм епілепсії.[7]

Додаткові зображення[ред. | ред. код]

• Основа мозку.

• Малюнок, що показує співвідношення розмірів мозку й черепа.

• Потилична частка (синім)

• Потилична частка

• Потилична частка

• Шлуночки мозку й базальні ганглії. Вигляд згори. Горизонтальний розтин.

• Об’ємне рухоме зображення. Повздовжна щілина лат. fissura longitudinalis cerebri]]

Див. також[ред. | ред. код]

• Кора головного мозку
• Півкулі головного мозку
• Поля Бродмана
• Поля Бродмана 17, 18, 19. Зорова кора.

Посилання[ред. | ред. код]

Кінце́вий мо́зок (лат. telencephalon), чи великий мозок — є найрозвиненішою і з філогенетичного погляду новою частиною головного мозку, що безпосередньо пов’язана з найскладнішими проявами психічної та інтелектуальної діяльності людини. Кінцевий мозок розвивається з переднього мозкового міхура, складається з сильно розвинених парних частин — правої та лівої півкулі і з’єднує їх серединні частини[1][2].

Півкулі розділені поздовжньою щілиною, в глибині якої лежить пластинка білої речовини, що складається з волокон, що з’єднують дві півкулі, — мозолисте тіло. Під мозолистим тілом розташований звід, що являє собою два вигнутих волокнистих тяжа, які в середній частині з’єднані між собою, а спереду і ззаду розходяться, утворюючи стовпи та ніжки зводу. Спереду від стовпів зводу розташована передня спайка. Між передньою частиною мозолистого тіла і зведенням натягнута тонка вертикальна пластинка мозкової тканини — прозора перетинка.

Півкулі великого мозку покриті зверху корою мозку — шаром сірої речовини, утвореного нейронами з понад 50 різновидів. Під корою у великих півкулях розташована біла речовина, що складається мієлінізованих волокон, більша частина яких з’єднує кору великих півкуль з іншими відділами та центрами головного мозку. В глибині білої речовини розташовані скупчення сірої речовини — базальні ганглії. Шар білої речовини, що зветься внутрішньою капсулою, відмежовує півкулі від таламуса проміжного мозку[3][1].

Структура кінцевого мозку[ред. | ред. код]

У кожну півкулю нервові імпульси (сигнали) надходять з протилежної сторони тіла та простору. Права півкуля керує органами лівої частини тіла та отримує інформацію зліва. Ліва, навпаки, регулює роботу органів правої частини тулуба і сприймає інформацію справа. Цю інформацію вони отримують через органи чуттів.
Поверхня півкуль, ніби плащем, вкрита корою, що охоплює приблизно 44 % обсягу кожної півкулі. Кора утворена сірою речовиною. Вона складається з нейронів, розташованих у вигляді шести основних шарів.

У дорослої людини налічують приблизно 12-14 млрд нейронів. З віком збільшується не кількість клітин, а лише їхня поверхня і кількість відростків, переважно дендритів. Нейрони кори зв’язані між собою численними зв’язками. Кожен нейрон має до 10 тис. зв’язків з іншими нейронами. Саме наявність величезної кількості зв’язків між нейронами визначає унікальні властивості кори головного мозку людини[4].

Права та ліва півкулі мозку відокремлені одне від одного поздовжньою щілиною.[5] У кожній півкулі розрізняють три поверхні — латеральну (бокову), медіальну (внутрішню) і нижню, а також три краї — верхній, медіальній (внутрішній) і нижній, та три полюси — лобний, потиличний і скроневий. Плащова частина мозку ділиться з допомогою щілин і борозн на частки, часточки та звивини.[5] Щілини чи первинні борозни глибокі та належать до постійних утворень мозку. З’являються вони на 5-му місяці внутрішньоутробного розвитку і розділяють півкулі на долі.[6] Рельєф півкуль визначається в основному вторинними і третинними борознами. Їх формування відбувається на 7-8 році життя. Третинні борозни найчастіше мають індивідуальний малюнок та в основному рельєф великих борозен має однаковий вигляд.

Великі борозни й щілини розділяють кожну півкулю на 6 часток: лобову, тім’яну, потиличну, скроневу, острівцеву і лімбічну. На латеральній поверхні півкулі розрізняють центральну (роландову) борозну і бокову (сільвієву) борозну. Спереду від центральної борозни розташована лобова частка, з-заду — тім’яна. Знизу лобова частка відокремлена боковою борозною від скроневої частки. Тім’яно-потиличною борозною потилична частка відокремлена від тім’яної. В глибині бокової борозни розташована острівцева частка (чи острівець). Ця частка прикрита частинами тім’яної, скроневої та лобової часток. На медіальній поверхні півкулі поруч із мозолистим тілом розташована його лімбічна частка, що відокремлена від інших часток поясною борозною.[1][7].

Лобова частка[ред. | ред. код]

• (Див. Лобова частка (мозок))

На латеральній поверхні лобової частки в її задньому відділі вздовж центральної борозни проходить передцентральна борозна. Між центральною і передцентральною борознами розташована передцентральна звивина.

Від центральної борозни до лобового полюса відходять верхня і нижня лобові борозни. Таким чином лобова частка має ще верхню, середню і нижню лобові звивини. Від бокової борозни відходять передня горизонтальна борозна і її висхідна гілка, що ділять нижню лобну звивину на три частини: оперкулярну — розташовану між нижнім відділом передцентральної борозни та боковою борозною, триангулярна — між обома гілками бокової борозни, орбітальна — перед передньою горизонтальною борозною.

На медіальній поверхні лобової частки розташована медіальна лобова звивина. До лобової долі належать також передня частина парацентральної часточки, що є продовженням передцентральної звивини на медіальній поверхні півкулі. Нижню поверхню лобової долі інколи називають орбітальною. Паралельно її медіальному краю проходить нюхова борозна, в якій лежить нюхова цибулина, нюховий тракт і нюховий трикутник, що продовжується в передню дірчасту речовину мозку. Латерально від нюхової борозни проходять непостійні очноямкові (орбітальні) борозни, що обмежують медіальну, передню, задню і латеральну орбітальну звивини.

Функціональна характеристика лобної долі[ред. | ред. код]

В ділянці передцентральної звивини лобової частки розташоване кіркове ядро рухового аналізатора. Цю ділянку ще називають сенсомоторною корою. Сюди приходить частина аферентних волокон від таламуса, що несуть проприоцептивну інформацію від м’язів і суглобів тіла. Тут також починаються спадні шляхи до стовбура мозку і спинного мозку, що забезпечують можливість свідомої регуляції рухів (пірамідні шляхи). Ураження цієї ділянки кори призводить до паралічу протилежної половини тіла.

У задній третині середньої лобової звивини лежить центр письма. Ця зона кори дає проєкції до ядер окорухових черепних нервів, а також за допомогою корково-коркових зв’язків взаємодіє з центром зору в потиличній частці та центром управління м’язами рук і шиї в предцентральна звивині. Ураження цього центру призводить до порушень навичок письма під контролем зору (аграфія).

У тріангулярній і оперкулярній частинах нижньої лобової звивини розташовується мовноруховий центр (центр Брока). Він має яскраво виражену функціональну асиметрію. При його руйнуванні в правій півкулі втрачається здатність регулювати тембр й інтонації, мова стає монотонною. При руйнуванні мовнорухового центру зліва незворотно порушується мовна артикуляція аж до втрати здатності говорити чітко (афазія) та співу (амузія). При часткових порушеннях може спостерігатися аграматизм — нездатність правильно будувати фрази.

В ділянці передньої та середньої третини верхньої, середньої та частково нижньої лобової звивини розташована розлога передня асоціативна зона кори, що здійснює програмування складних форм поведінки (планування різних форм діяльності, ухвалення рішень, аналіз отриманих результатів, вольове підкріплення діяльності, корекція мотиваційної ієрархії тощо). Ділянка лобного полюса і медіальної лобової звивини пов’язана з регуляцією активності емоціогенних ділянок мозку, що входять в лімбічну систему, і має стосунок до контролю над психоемоційними станами. Порушення в цій ділянці мозку можуть призвести до змін того, що заведено називати «структурою особистості» і позначитися на характері людини, її ціннісних орієнтаціях, інтелектуальної діяльності.

Орбітальна ділянка містить центри нюхового аналізатора і тісно пов’язана в анатомічному і функціональному плані з лімбічною системою мозку.

Примітки[ред. | ред. код]