Структурно функціональна організація кори великих півкуль
Функції кори повністю забезпечують пристосування до життя та вищу психічну діяльність. Видалення великих півкуль призводить до втрати здатності до самостійного життя. У людини кора великих півкуль забезпечує такі функції: взаємодія організму з навколишнім середовищем; регуляція діяльності внутрішніх органів; регуляція обміну речовин та енергії; вища нервова діяльність мова, пам’ять, мислення, свідомість.
Кора головного мозку є вищим відділом ЦНС. Це сіра речовина товщиною 3-5 мм, вкриває півкулі головного мозку. Вона займає площу 22 м2, утворюючи багаточисельні складки. В складі кори до 109-1010 нейронів, які утворюють 6 шарів:
— Молекулярний шар має мало клітин, їх волокна утворюють поверхневе густе тангенціальне сплетіння з дендритами другого шару.
— Зовнішній зернистий шар пірамідні клітини середньої величини, волокна яких розташовані радіально.
— Внутрішній зернистий шар зірчасті клітини, волокна яких розташовані горизонтально.
— Внутрішній пірамідний (гангліозний) шар це гігантські пірамідні клітини Беца, які мають довгі дендрити, що тягнуться до молекулярного шару.
— Поліморфний шар це шар веретеноподібних клітин.
Зв’язок кори великих півкуль з підкорковими структурами здійснюється за допомогою аферентних і еферентних волокон. Аферентні волокна називаються кортикопетальними, вони несуть інформацію в кору. Основними з них є таламокортикальні волокна. Це прямі аферентні шляхи, які розгалужуються у внутрішньому зернистому шарі і не дають колатералей. Невелика частина волокон йде в молекулярний шар, утворюючи колатеральні еферентні волокна, які називаються кортикофугальними, вони несуть інформацію від кори до підкоркових структур. Ці волокна діляться на 3 групи:
— Проекційні прямі еферентні волокна, що утворюють провідні шляхи;
— Асоціативні — волокна, що утворюють безліч колатералей та йдуть в різні підкоркові зони однойменної півкулі;
— Комісуральні — волокна, що йдуть від кори в складі мозолистого тіла і з’єднують зони кори однієї півкулі з підкорковими зонами другої.
1, 2 шари кори великих півкуль забезпечують аналіз та синтез отриманої інформації, мають багато асоціативних волокон.
3, 4 шари кори великих півкуль одержують інформацію від усіх органів та частин тіла за рахунок кортикопетальних волокон.
5, 6 шари кори великих півкуль це рухові нейрони, звідси починаються рухові шляхи, що включають кортикофугальні волокна.
В шарах клітини розміщуються перпендикулярно до поверхні кори, утворюючи ланцюги. Елементарні нервові ланцюги відповідають за переробку певної інформації. Такий функціональний принцип названо кортикальні колонки. Це елементарна функціональна одиниця, в якій здійснюється локальна переробка інформації від рецепторів однієї модальності. Кожна колонка має діаметр 500-1000 мкм, в складі яких розміщується 5-6 нейронів. Пірамідні клітини орієнтовані вертикально, їх аксони утворюють зворотні колатералі, які забезпечують як процеси полегшення в межах мікромодуля, так і гальмування між мікромодулями. Аксони зірчастих клітин ідуть через інтернейрони горизонтально, тому вони, головним чином, забезпечують гальмівні процеси. Веретеноподібні клітини мають довгі аксони, які орієнтовані як горизонтально, так і вертикально. Вони формують кортико-таламічні шляхи.
Мікромодулі об’єднуються в макромодулі завдяки горизонтальним розгалуженням терміналей. В колонці можуть бути прості та складні нейрони. Поряд з цим, в корі існує система, яка зчитує елементарні процеси в колонках та об’єднує всю інформацію. Формування таких систем зумовлено внутрішньо-кортикальними зв’язками між окремими макромодулями. Збудження одного мікромодуля викликає гальмування сусідніх. Активація мікромодулів відбувається за рахунок горизонтальних волокон таламокортикальних шляхів.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1293 | Нарушение авторских прав
Источник
Загальна оцінка
Кора здійснює контроль усіх функцій. Кортикалізація функцій є одним із принципів координації. Особливістю діяльності кори є психонервова діяльність. Відоме значення кори великих півкуль полягає у причетності до організації рухових програм (задум руху, після організації програми – вибір м’язів для її виконання); при здійсненні емоцій – оцінка корою високоймовірних подій (тут кора – одна з чотирьох стратегічних зон), суб’єктивний компонент (мотивація) теж потребує кортикалізації. При утворенні будь-якої функціональної системи – забезпечення поведінкової реакції, тобто зовнішньої ланки функціональної системи.
Усе це прояви діяльності, які не вдається розкрити звичайними фізіологічними методами.
Для повноцінної діяльності кори необхідні дві умови. Першою з них є стан неспання, який забезпечується завдяки активуючому впливу висхідного відділу РФ. Другий – це свідомість. Визначається як правильне відбиття (віддзеркалення) людиною дійсності зі спрямованим регулюванням її взаємовідносин з навколишнім середовищем (Косицький Г. І., 1985).
За Р. Шмідтом, свідомість – особливий стан, який являє собою головну ознаку існування.
Критерії свідомості:
- • усвідомлення власного «Я» і визнання інших індивідуумів;
- • здатність зосередитись, тобто наявність уваги;
- • здатність до абстрагування, тобто словесного, творчого вираження думки;
- • можливість оцінити наступний вчинок, тобто здатність до прогнозування;
- • наявність етичних та естетичних цінностей.
Хоча для свідомості необхідне неспання, але знаку рівності між свідомістю й неспанням ставити не можна. Можливі ситуації, коли між тим і другим виникає дисоціація. Наприклад, при хворобі Альцгеймера (ураження нейронів мозку атрофічного характеру у зв’язку з надлишковим накопиченням амілоїдного білка) з’являється «симптом дзеркала»: хворий сприймає своє відображення в дзеркалі як іншу людину й розпочинає з нею бесіду.
Ще в доісторичні часи люди знали, що свідомість, нормальна поведінка можуть порушуватись (непритомність, тобто зомління, сноподібні стани) у зв’язку з травмою голови, при затисканні сонних артерій.
Вивчення функцій кори довгий час було малоефективним з урахуванням особливого, виключного значення її в діяльності організму людини – так званої психічної діяльності – тієї сфери, яка складає духовний світ людини, тобто того, що зветься душею й віками знаходилось поза сферою природознавців.
І. П. Павлов писав: «Нестримний з часів Галілея хід природознавства вперше помітно припинився перед вищим відділом мозку. Здавалось, що це недарма, що тут дійсно критичний момент природознавства, оскільки мозок, котрий у вищій його формації людського мозку утворював і утворює природознавство, сам стає об’єктом природознавства».
Цю завісу вперше відхилили Сеченов і Павлов. Сеченов – своїм твердженням про рефлекторну природу психічних актів, Павлов – експериментальним обґрунтуванням його, завдяки розробці метода хронічного експерименту і його особливої різновидності – методу умовних рефлексів.
Методи вивчення та функції кори великих півкуль
Найдревнішим є анатомо-клінічний метод. На підставі зіставлення порушень у поведінці хворого й виявлених посмертно (при патологоанатомічній секції) уражень у корі мозку, зроблено низку висновків про функціональне призначення тієї чи іншої ділянки кори.
Источник
І. п. Павлов виділяв проекційні зони кори (коркові кінці аналізаторів окремих видів чутливості) і розташовані між ними асоціативні зони, вивчав в мозку процеси гальмування і збудження, їх вплив на функціональний стан кори великих півкуль. Розподіл кори на проекційні і асоціативні зони сприяє розумінню організації роботи кори великих півкуль і виправдовує себе при вирішенні практичних завдань, зокрема при топічної діагностики.
Проекційні зони забезпечують головним чином прості специфічні фізіологічні акти, перш за все сприйняття відчуттів певної модальності. Відповідні до них проекційні провідні шляхи пов’язують ці зони з розташованими з ними в функціональному відповідно рецептор-ними територіями на периферії. Прикладами проекційних коркових зон є вже описані в попередніх розділах область задньої центральної звивини (зона загальних видів чутливості) або розташована на медіальній стороні потиличної частки область шпорної борозни (проекційна зорова зона).
Асоціативні зони кори не мають безпосередніх зв’язків з периферією. Вони знаходяться між проекційними зонами і мають численні асоціативні зв’язки з цими проекційними і з іншими асоціативними зонами. Функцією асоціативних зон є здійснення вищого аналізу та синтезу багатьох елементарних і більш складних компонентів. Тут по суті відбувається осмислення надходить в мозок інформації, формування уявлень і понять.
Деякі тканини зберігають здатність до утворення нових клітин з клітин-попередників протягом усього життя. Це клітини печінки, шкіри, ентероцита. Нервові клітини не володіють такою здатністю. Однак у них зберігається здатність до утворення нових відростків і синапсів. Т. е. Кожен нейрон здатний при пошкодженні відростка утворювати нові. Відновлення відростків може відбуватися двома шляхами: шляхом формування нового конуса росту і освіти колатералей. Зазвичай зростання нового аксона перешкоджає виникненню глиального рубця. Але незважаючи на це нові синаптичні контакти утворюються колатералями пошкодженого аксона. Найбільш висока пластичність нейронів кори. Будь її нейрон запрограмований на те, що при його пошкодженні він активно намагається відновити втрачені зв’язки. Кожен нейрон залучений в конкурентну боротьбу з іншими за освіту синаптичних контактів. Це служить основою пластичності нейронних коркових мереж. Встановлено, що при видаленні мозочка нервові шляхи, що йдуть до нього, починають проростати в кору. Якщо в інтактний мозок пересадити ділянку мозку іншої тварини, то нейрони цього шматочка тканини утворюють численні контакти з нейронами мозку реципієнта.
Пластичність кори проявляється як в нормальних умовах, наприклад при утворенні нових межкортікальних зв’язків в процесі навчання, так і при патології. Зокрема, втрачені при ураженні ділянки кори функції беруть на себе її сусідні поля або іншу півкулю. Навіть при ураженні великих областей кори внаслідок крововиливу, їх функції починають виконувати відповідні області протилежної півкулі.
Закони проведення збудження по нервах. Механізм проведення нервового імпульсу по безміеліновим і мієлінових нервових волокнах. | Рецептори органів чуття, поняття, класифікація, основні властивості та особливості. Механізм збудження. Поняття функціональної мобільності. | Питання 32.4 Гальмування в ЦНС (І. м. Сєченов). Сучасні уявлення про основні види центрального гальмування постсинаптичного, пресинаптического і їх механізмах. | Питання 36.8 Фізіологія середнього мозку, його рефлекторна діяльність і участь в процесах саморегуляції функцій. | Роль середнього і довгастого мозку в регуляції м’язового тонусу. Децеребрационная регидность і механізм її виникнення (гамма-регидность). | Питання 38.10 Статичні і статокинетические рефлекси. Саморегуляторні механізми підтримання рівноваги тіла. | Питання 39.11 Фізіологія мозочка, його вплив на моторні (альфа-регидность) і вегетативні функції організму. | Висхідні активують і гальмують впливу ретикулярної формації стовбура мозку на кору великих півкуль. Роль РФ у формуванні целостностном діяльності організму. | Питання 42.14 Лимбическая система мозку, її роль у формуванні мотивацій, емоцій, саморегуляції вегетативних функцій. | Питання 43.15 Таламус, функціональна характеристика та особливості ядерних груп таламуса. |
Источник
| ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ | Поиск учебного материала на сайте | Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение оригинальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения оригинальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, РУКОНТЕКСТ, etxt.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии так, что на внешний вид, файл с повышенной оригинальностью не отличается от исходного. |
| |||||||||||||
Источник
